Уособлення українського воїна першої половини XX століття: Михайло Білозерський з Чернігівщини

У його житті, як у краплі води, відбилася складна доля України першої половини XX століття. Він воював у різних арміях, з різними ворогами, незмінним була лише мета – вільна Україна.

Розповідає чернігівський історик Володимир Пилипенко

Про Михайла Білозерського ми знаємо дуже мало. Він не був відомим військовим, не займав високих державних посад. Але він – уособлення українського воїна першої половини XX століття. Народився він на хуторі біля села Локнисте у родини священника. Батько його не вписувався у портрет звичайного сільського священника початку 20 століття. Ми точно знаємо про його патріотизм, позитивне ставлення до "мазепинського руху" та про те, що службу Божу вів українською. За все це і був відсторонений від своїх прямих обов’язків.

У революційні часи Михайло Білозерський у Сердюцькій дивізії гетьмана Скоропадського, але досить швидко розчарувався у гетьмані і підтримує Директорію у її боротьбі. Вже як вояк армії Української Народної Республіки Михайло Білозерський взяв участь у багатьох боях. А воювати доводилося на кілька фронтів, адже на УНР напали більшовики, порушивши свої ж угоди, з півдня тиснули білогвардійці із мріями про відновлення "єдіной і нєдєлімой Росії", державу розривав отаманський рух. У складі Армії УНР він боровся до останнього, але сили були занадто не рівними і 1920 року довелося переходити на території, вже захоплені Польщею.

Вояки армії УНР – учасники Першого зимового походу у 1919 – 1920 роках

Наступною сторінкою військової біографії стали бої проти угорців у Закарпатті у 1939 році. Тоді Закарпаття проголосило незалежність під назвою Карпатська Україна і одразу ж опинилося під атакою Угорщини.

У часи ІІ світової, Михайло продовжив боротьбу за вільну Україну, але вже у лавах Української повстанської армії. Після війни і відновлення радянського контролю над Україною Михайло Білозерський повторив долю багатьох повстанців – був змушений емігрувати. Помер у Канаді.

На жаль, Михайло Білозерський та його покоління не зуміло вибороти незалежність України, хоча і боролося до останнього. Незалежність прийшла пізніше. А нинішнє покоління повинно цю незалежність зберегти від Росії.