
«Баляндраси на Свободі»: Людмила Зіневич про мову, виховання, сучасні бібліотеки і нові проекти
Авторський подкаст Владислава Пархоменка присвячений цікавим та відомим особистостям Чернігова.
Сьогодні знайомимося ближче з Людмилою Зіневич - кандидаткою філологічних наук, директоркою Чернігівської міської централізованої бібліотечної системи. Наша гостя добре відома своєю активною громадською діяльністю.
Вона є координаторкою та викладачкою Безкоштовних курсів української мови, а також сприяє поширенню української культури, історії, звичаїв і традицій серед чернігівців.
Усі наші ПОДКАСТИ, соцмережі, чати і контакти.
[01:19] Назва передачі дуже цікава — “Баляндраси на Свободі”. Як фахівець із філології, чи не могли б Ви розповісти нашим слухачам про історію походження слова“баляндраси”? Хто ще з письменників, крім Котляревського, у своїй творчості використовував цей фразеологізм?
[02:36] Серед широкого загалу чернігівців, перш за все, Ви відомі як координаторка та викладачка Безкоштовних курсів української мови. Розкажіть більш детально про цей проєкт. Чому Ви вирішили до нього долучитися та наскільки він користується попитом у нашому місті?Хто зазвичай є слухачами курсів? Це люди, які прагнуть покращити свій рівень володіння українською чи відкрити для себе щось нове?
[06:25] Крім, власне, занять з української мови, Ви дуже часто організовуєте різнілекції з історії, культури, літератури. Запрошуєте цікавих лекторів, для слухачів курсів проводите екскурсії видатними місцями України. Чи можна стверджувати, що цей проєкт став для Вас, немов, друга родина?
[09:05] Згідно Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” ст. 30 визначає, що мовою обслуговування споживачів є державна мова. Торік це викликало хвилю обурень, що призвело до масових порушень Закону та виникненню численних конфліктних ситуацій. На Вашу думку, чому значна частина українського суспільства не сприйняла цього та як варто вирішувати питання такого характеру?
[14:15] Суржик – це зло?
[14:24] Чому Чернігів вважають російськомовним містом? Це помилковий стереотип чи закономірність? Як за останні 20 років змінилося ставлення містян до української мови?
[15:45] Крім того, всі державні службовці на робочому місці повинні спілкуватися українською та складати іспит з володіння мови. Для багатьох чиновників це стало своєрідним “сюрпризом”. Тому, навіть, були організовані курси української мови для державних службовців. Такі заходи влади не можуть не тішити, але сто років тому, більшовики теж здійснювали процес “українізації”. На жаль, ми всі пам'ятаємо, якою ціною заплатили українці під час “Великого терору” та “Розстріляного Відродження”...
[18:07] Ще одним каменем спотикання для українського суспільства стало вживанняфемінітивів — іменників на означення осіб жіночої статі. Тут думки розділилися. Хтось щиро підтримує таку інціативу, хтось навпаки засуджує. Нерідко лунають такі фрази: “Ми й без фемінітивів нормально жили. Навіщо ці нововведення”, “Підкреслюючи стать, ми, навпаки применшуємо роль жінок та “заганяємо” їх в окрему категорію”, або “Ці фемінітиви потрібні лише феменісткам”. Ваші думки щодо вживання фемінітивів? Чи від усіх назв професій можна утворити фемінітиви?
[20:14] “Мова має об'єднувати, а не роз'єднувати!”. З огляду на те, що вже майже 9 рік триває російсько-українська війна, окуповано частину української території. Чому у нас все навпаки в країні?
[21:49] “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.” Чи погоджуєтесь з тезою Ліни Василівни Костенко?
[23:23] Чи можна стверджувати, що бібліотеки зараз вже не відіграють такої важливої ролі для суспільства, як ще 20 років тому? Адже зараз можна знайти будь-яку інформацію, книгу не виходячи з власного будинку за допомогою мережі Інтернет...
[28:55] Нинішнє молоде покоління дуже залежне від гаджетів. Книжок майже не читають, а якщо й читають, то переважно твори із шкільної програми, які їм не надто цікаві. Як прищепити дітям звичку читання, так щоб це було цікаво, корисно та ненав'язливо?
[32:12] Торік з Вашої ініціативи в Чернігові діяла дитяча літературна школа “Кошлатий Борушко”. Звідки взялася така незвична назва для літературної школи та яка мета її діяльності?
[38:01] Хто з сучасних письменників (українських та зарубіжних) справив на Вас значне враження у минулому році? Які твори для прочитання можете порадити нашим слухачам?
[42:18] 2021 — рік здобутків чи розчарувань? Яким він був для Вас?
[44:43] Наостанок, що побажаєте нашим слухачам у Новому році?
Наша передача добігає кінця, дякую Вам пані Людмило за цікаву та відверту розмову. Мені б хотілося завершити її словами французького філософа-просвітника Вольтера: “Чужу мову можна вивчити за 6 років, а свою треба вчити все життя”.
Залишайтеся на позитивній хвилі та будьте здорові!
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 3942 |
Посилання до теми:
4.01.2022 Баляндраси на «Свободі»: Михайло Ілляшик про популярність у соцмережах і щастя
21.12.2021 Баляндраси на "Свободі": В гостях у Владислава Пархоменка тренер-вихователь Сергій Петрикей
14.12.2021 Баляндраси на "Свободі": В гостях у Владислава Пархоменка мандрівник і письменник Олександр Волощук
Коментарі (1)
П. Антоненко | 2022-01-12 19:10
Зайве довго роздавати цілком заслужені компліменти Людмилі Василівні Зіневич, вона добре відома своїм патріотизмом, великою громадською активністю. Тільки от у нас часто із засторогою ставляться до «громадських активістів», очевидно, цілком резонно бачачи, що такі діячі за кипучою «громадською активністю», не особливо виявляють себе у своїй безпосередній роботі, професії. Тут цього не скажеш. Пані Людмила не марно має вчений ступінь кандидата наук, на загал, зізнаймося, дещо девальвований, не марно так багато-багато (не про жінку будь сказано) років викладацької праці, ще й у вищій школі, університеті. В цій програмі «Баляндраси на «Свободі» гостя розповіла не лише про значення мови в суспільстві, що для нинішньої Україні має особливе значення, а й стільки цікавого й власне про мову. Цікавого і для звичайного слухача, і для нас, котрі працюють з мовою, тобто журналістів, письменників та й педагогів, а ми інколи дещо самовпевнено вважаємо, що так уже знаємо мову і про мову.
Отож, цікавого, починаючи з пояснення самого цього колоритного слова «баляндраси» і далі. В тому числі про різницю між діалектами і суржиком. Діалекти, тобто мовні особливості місцевостей, ми маємо берегти, а не те що їх соромитися. Ось і мені подобаються дифтонги, двозвуки, мого рідного села Авдіївки: «куань» замість «кінь», «вуал» замість «віл», «піевень», «ліес» замість «півень», «ліс». До речі, знаю, що свого часу молоді ентузіасти, назву серед них, скажімо, мого товариша, краєзнавця Олександра Ясенчука, почали рух за збереження цих наших поліських діалектів, які, кажуть вчені, сягають ще часів Княжої Русі.
А «суржик» – це «сленг», в стилі незабутнього Свіріда Пєтровіча Галахвастава, сленг, через який соромно і за літературну російську мову, якою, як чомусь вони вважають, говорять чимало з «просвіщених» і «просунутих».
Звісно ж, мова йшла не лише про мову, адже Людмила Василівна очолює міську бібліотечну систему, а бібліотеки, насамперед, Центральні міська бібліотека ім. М. Коцюбюинського, де пані Людмила , одночасно з директорством у ЦБС, також є директоркою, давно вже не є просто пунктами книгообміну, вони - точки людського спілкування. А ця бібліотека - насамперед і саме такою точкою, настільки тут нині цікава й різноманітна робота.
Словом, браво, пані Людмило! Браво, програма Владислава Пархоменка на «Свободі ФМ», ресурсі ще одного мого давнього товариша, колеги, в тому числі і по славній колись газеті «Сіверщина» Олега Головатенка.