Последнее обновление: 20:14 суббота, 10 апреля
Загрузка...
Найкращі тести
соціум
Вы находитесь: Політика / Соціум / Спогади Ігоря Мулєвіча Барзмана
Спогади Ігоря Мулєвіча Барзмана

Спогади Ігоря Мулєвіча Барзмана

Ми часто не знаємо своїх героїв-земляків. Про них не пишуть в газетах, не сурмлять на кожному розі та не розповідають по телебаченню. Вони прості трудівники, які пройшли нелегкий, але гідний шлях.

З одним з таких людей хочемо Вас познайомити, Ігорем Мулєвічем Барзманом, який з 1963-2002 року працював директором заводу Залізобетонних виробів в нашому рідному місті.

Він був одним з небагатьох, хто відгукнувся допомогти у будівництві храму в ім'я Архистратига Михаїла на Бойовій, храму Всіх Святих Чернігівських (біля ринку «Нива»), церкви Феодосія Углицького на Яцево, і реставрації Троїцького собору.

Його життєвий шлях був нелегким. На початку війни загинули батьки. Залишившись сиротою, він був відправлений в Київський дитячий будинок. Після визволення Києва (1943) його всиновила єврейська сім'я. Потім переїзд до Чернігова.

Сім'ю поселили в холодному і сирому бараці, де крім них проживало ще 4 родини, й всі різних національностей. Проте жили дружньо, по можливості допомагаючи один одному. Там він познайомився з ровесниками, з якими проводив багато часу на вулицях зруйнованого повоєнного міста. А забавки були небезпечні: знаходили зброю, гранати, які ще не встигли знешкодити. Одного разу під час таких ігор він раптово дізнався від хлопчиків, що є всиновленою дитиною.  Прийомні батьки навіть слова не зронили, що він нерідний, виховували його як свого сина, даруючи йому всю любов і відданість. За це Ігор Мулєвіч безмежно їм вдячний і пам'ять про них завжди в його серці.

Хлопчик пішов до школи. Навчання давалося йому легко, особливий талант проявився до математики. У 1958 вступив до Томського інженерно- будівельного інституту на факультет механіки. Непомітно пролетіли 5 років навчання. Незадовго до держіспитів в інституті проходили лижні змагання на дистанцію 20 км. Ігор Мулєвіч брав у них участь. Попри сильний мороз, він один з перших прийшов до фінішу. Однак радість перемоги змінилася прикрістю: його руки були відморожені.

Тому на письмовий іспит він з'явився з перебинтованими кистями рук. Писати він не міг, тож викладачі навідріз відмовилися допускати його до іспиту. Ігор Мулєвіч наполягав: «Неважливо, що писати не можу! Все здам усно!». І ось він складні математичні завдання вирішує відразу, роблячи підрахунки в думці. Іспит був зданий на відмінно.

Для написання дипломного проєкту його залишали при інституті на кафедрі, але цьому не судилося збутися, тому що раптово помирає батько. Ігор Мулєвіч не хотів залишати мати самотньою і повертається до Чернігова. Однак без направлення влаштуватися молодому фахівцю було важко, тому він погоджується на посаду механіка вантажопіднімальних машин і механізмів, бо у колективі вирішили, що зі складнішими завданнями він навряд чи впорається. Ігор Мулєвіч намагався ніде не давати слабину. Йому доводилося підійматися на стрілу вантажопіднімального крана, висотою приблизно з п’ятиповерховий будинок. Він так нікому і не зізнався, що сильно боявся висоти

Завдяки знанням, працьовитості, відповідальності Ігор Мулєвіч швидко здобув повагу і незабаром його підвищили до головного механіка, потім технолога, головного інженера. А у в 80-ті роки він став директором заводу залізобетонних виробів тресту Чернігівсільбуд. На заводі був реформований склад бригад так, що заробітна платня піднялася в 1.5 рази, було проведено багато реконструкцій, введено раціоналізаторські пропозиції.

У цей час почалося активне будівництво церков. Священникам, які завідували будівництвом, часто відмовляли в допомозі. А ось Ігор Мулєвіч намагався допомогти матеріалами будівництву. І храми побудовані завдяки його сприянню досі стоять в Чернігові, де православні віряни звертаються у своїх молитвах до Бога.

закрыть

Добавить комментарий:

Реклама на сайте SVOBODA.FM
Фотоновости

  Собака унюхал даже игрушечную гранату

SVOBODA.FM

Загрузка...
Загрузка...
RedTram
Загрузка...