На своєму форумі медійники скаржилися на… правоохоронців

Втілюючи кращі стандарти сучасної журналістики, «акули пера» Придеснянського краю не почуваються безпечно.

На цьому наголошували учасники відкритого форуму медійників області, що відбувся 7 червня з нагоди Дня журналіста в обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.

«Коли йдеш краєм леза …»

Представник інтернет-видання ПіК Андрій Кужельний нагадав невеселу статистику: за даними Інституту масової інформації, за останні 3 роки на Чернігівщині фіксували 13 випадків перешкоджання журналістській діяльності. На жаль, щодо жодного з них правоохоронні органи виявилися неспроможними не лише притягти винних до відповідальності, але й довести хоч якусь справу до суду. Яскравим підтвердженням цього є доля кримінального провадження, порушеного через побиття восени 2015 року нашого колеги, відомого журналіста Владислава Савенка.

У своєму виступі він докладно описав усі свої біди, порадивши колегам по «цеху» бути завжди готовими до найгіршого. «Найбільші казуси виникають, коли того не чекаєш, - підкреслив він. – А ось коли йдеш краєм леза і все обминаєш, нічого не трапляєшся. Ніколи не сподівався, що мене поб’ють серед білого дня та ще й у філармонії».

Як не дивно, але посеред його розповіді раптом згас екран та вимкнулася звукопідсилювальна апаратура. Ведучі та присутні в залі музею понад 70 журналістів відчули себе не дуже приємно. Дехто навіть сказав уголос слово «цензура». Можливо, жартома, а, можливо, й ні. Надто вже болісною є ця тема. Владислав Васильович не приховував, що навіть у «лихі 90-ті» почувався більш безпечно, ніж тепер, після Революції Гідності, в якій, до речі, брало активну участь чимало медійників області. Колеги висловили йому свою підтримку, домовившись відстежувати усі подібні випадки і тримати на контролі їх розслідування.

Американці порадили дотримуватися правди

Найбільшу цікавість учасників форуму викликало спілкування з представниками видання «The Florida Times-Union» (Джексонвіль, США) Френком Дентоном та Марком Дженкінсом. Вони окреслили спільне та відмінне в американському та українському підходах до журналістики.

«Більшість тем є схожими – це люди, громадська діяльність, відносини з владою, – констатував Френк Дентон. – Наша американська модель полягає в тому, що журналістське розслідування будується на великій кількості досліджень. Наприклад, як у громаді працюють люди, що їм вона дає тощо. Результатом велетенського дослідження, яке висвітлено в моїй книзі, стало виявлення десятьох ниточок, що пов’язують людину з місцевою громадою».

Гості зі США розповіли, що працюють у великій і гарній будівлі, але для них важливо не це, а те, хто в ній працює. Велику увагу американські медійники приділяють розвитку своєї професійної майстерності. Більш досвідчені діляться досвідом з молодим поколінням на тренінгах та майстер-класах. Як зізнався Марк Дженкінс, у рамках однієї з партнерських програм він вже вчетверте приїхав  в Україну, аби ознайомити наших журналістів зі стандартами американської журналістики.

Запитань до американців виникло багато. Найцікавішим було про поради, як стати гарним журналістом.

«Для цього слід покращувати свої навички, орієнтуватися в ситуації на медіа-ринку, дотримуватися правди, відмовитися від егоїзму. Важливо доносити інформацію, що цікавить читача», – відповів Френк Дентон.

Куліч любить канал «Дискавері», а Вдовенко скучив за «серйозною» літературою

Неформальну атмосферу на форумі всіляко підтримували представники обласної влади. Перші особи вітали, спілкувалися і нагороджували журналістів хоч і в костюмах, але без краваток. Голова облдержадміністрації Валерій Куліч намагався бути відвертим настільки, що розкрив таємницю походження скандальних фото, про які йшлося у відомому сюжеті в телепрограмі «Гроші».

«У мене донька навчається на журфаку в Києві, свого часу перемогла в конкурсі на курс з підготовки телеведучих і використала зроблені тоді фото для Інстаграму, – зізнався він. – Я просив не викладати їх, але Ганна заперечувала, вважаючи це втручанням в особисте життя».

Особливо очільника області обурило те, що ніхто з місцевих «акул пера» не спробував перевірити наведені у вказаному сюжеті дані.

«Коли такі звинувачення та критика переходить на родину, стає не дуже приємно», – зауважив Валерій Куліч.

Як виявляється, він читає обласні видання не вельми часто, надаючи перевагу Інтернету, соцмережам та телеканалу «Дискавері». Так само мало часу для ознайомлення з пресою залишається і в голови обласної ради Ігоря Вдовенка.

«Скучив я у владі за «серйозною» літературою, - вразив одкровенням він. – Знаходжу в ній багато анекдотичного, хоч тягне і на вічне, на Шевченка».

Саме спікеру обласного «парламенту» довелося відповідати на незручне запитання Владислава Савенка: «Якщо є вибір писати (не писати) заяву на звільнення, то який відсоток особистого бажання буде в цьому рішенні?».

«Дуже складно нести відповідальність перед політичною силою, яку представляєш, - відповів Ігор Вдовенко. – Я, скоріше, дослухаюся до принципів моралі, ніж до політичної волі».

Спроба «задобрити» чи вияв поваги?

Нагороджуючи журналістів Почесними грамотами та іншими відзнаками, він пояснив це не спробою «задобрити» їх, а виявом поваги до найкращих у своїй професії.

«Фахівець з великої літери виглядає набагато патріотичніше, ніж патріот на місці професіонала», - сказав Ігор Вдовенко.

Ніби на підтвердження, Почесну грамоту обласної ради він, серед інших, вручив і нашому колишньому колезі Андрію Тітку, що викликало сміх у залі. Пояснення такої реакції аудиторії просте: медійник, ще співпрацюючи зі «Свободою. ФМ», гостро критикував обласну владу. Відтак дехто з присутніх поставив під сумнів щирість висловлювань Ігоря Вдовенка. В кулуарах вказували: чиновники вперше за останні роки розщедрилися на такий журналістський форум, що наводить на певні думки.

Під час зібрання також відбулися постпрезентація проекту “Школа молодого журналіста і нагородження цінними подарунками Президента, відзнаками облдержадміністрації та Національної спілки журналістів України. Окремо вшанували переможців цьогорічного конкурсу журналістських робіт “МедіаЧе”.

Станіслав КЛОПОТ
Фото: Владислав САВЕНОК