Воины-афганцы – 25 лет спустя

Доводьте свою" історичну правду", а людям залиште людське...Воно,ще й досі нестерпно болить... Не помиліться , не можна плутати історичну правду і цинізм-різні речі.

У США є своя ганьба - в"єтнамське Сонгмі, де американські вояки учинили військовий злочин: масове вбивство.
У інтернаціоналістів усі святі і ніхто не вбивав мирних людей?
Майте совість.
Невже правда про цю війну ніколи не буде доведена до людей.
Суцільні фанфари про геройство тільки посилюють підозру і недовіру.

Хлопці! Афганці! Прийміть від мене щиру вдячність за подвиг.І хай вам Бог дає всього найкращого в житті. Я згадую той період. У 81-ому я вступив до інституту. Мене, так би мовити, пронесло.А от мого друга, а пізніше і кума Гришу забрали.Пройшов він учебку в Термезі і одразу ж в пекло війни. Мені уже тоді не влазило в голову, як так можна.Тільки-но зі шкільної парти хлопець і в горнило війни.Він писав мені з учебки, а потім і звідти.Просив,щоб не розповідав про повідане матері його. Хоча що він тоді особливого міг написати.Знав же,що цензура на варті.А потім повернувся з війни.Уже не той Гриша.Я це одразу побачив. Ми говорили з ним про Афган.І я відчував, що багато мій друг не доказує мені.І скільки душевного болю і психологічних травм кипить у його душі я теж бачив. І від того дуже боляче було і мені..Та друг мій вистояв і в мирний час.Хоча ох як важко йому було це робити.Згадайте ті часи і бюрократичне- ми вас туди не посилали.Закінчив вуз, зараз працює вчителем у Києві.Має щасливу сім'ю.У нього все гаразд.Як це відрадно усвідомлювати.
  Хлопці.Ви виконали свій обов'язок, чого б вам не коштувало це.І маєте повне право на заслужене звання Героїв. Тримайтеся.Знаю, вам не легко і зараз.Мучать спогати, байдужість бюрократів...Але тримайтеся.Ціну того,що ви зробили я знаємо.Ніякі циніки-демократи не внесуть коректив у мій світогляд у погляді на цю війну.і на вашу участь у ній.І крім гордості за ваш подвиг я більше нічого не відчуваю.

Соколов, Стрілець і К мабуть досі виконують їх накази.

Семене, якщо б Ви справді служили в СА у 1979 році, то б такої дурниці не писали.
Ніхто наказ не виконував: всі були добровольці.
Там де я служив у 1979 році, геть усі, крім мене, записалися у добровольці, навіть після курсу молодого бійця.
Працювала потужна ідеологічна машина. І нажаль, продовжує...

Німецькі солдати і карателі у Другій світовій війні теж виконували наказ.

На щастя, коли були введені на територію Афганістану війська, я закінчував строкову службу, і мене оминула ця біда. Тодішні воїни виконували наказ, і виконали його з честю. Не відомо, як би склалась політична ситуація в той період, коли б наша армія не втрутилась в той процес. У мене дуже багато рідних, знайомих, що пройшли горнило тієї війни. І вони для мене завжди є ї будуть Героями. Я горжусь від однієї думки, що знайомий з ними.
Слава Україні! і Слава Героям!

Ми всі є жертвами тоталітарної системи. Війна- це озброєна боротьба
людей...Не в тому значення з якої причини,хто проти кого ,чи за чиїм наказом...Коли гинуть люди - всі причини ,цілі і "благие намерения"-злочин.
Хай історія судить це антилюдське жахіття в Афганістані.Наші найкращі люди
віддавали своє життя,втрачали своїх товаришів... Вони нікого не" карали"-виконували наказ Батьківщини. Вони розуміли ,добре розуміли,що виконують наказ... Не ми, а вони жили і до нині живуть з тим жахливим болем, з усвідомленням нелюдської жорстокості того наказу ... І вся трагедія і тоді і зараз полягає в тому , що не мали і не маємо поки Батьківщини... Батьківщина не вбиває так жорстоко і безглуздо своїх дітей...
 Ми схиляємо низько голови перед мужністю,честю солдата, вірністю клятві, неймовірною людською стійкістю, справжньою
чоловічою дружбою...
  Ми схиляємо голови перед тими,хто пройшовши через пекло Афганістану, залишився ЛЮДИНОЮ і сьогодні став на захист всіх нас
 в спільній боротьбі за НАШУ БАТЬКІВЩИНУ...

Це була не війна....
Якщо війна, то між ким і ким: між Радянським Союзом і Афганістаном?
Можливо це була для мешканців Афганістана - громадянська війна?
Але радянські солдати на цій чужій громадянській війні були лише найманцями однієї з сторін конфлікту, які виконували поліцейські і каральні функції, а не захищали Батьківщину від загарбників.
У кращому випадку: це жертви тоалітарної системи, а не герої - захисники Батьківщини.

   Гвоздики красные и огонек свечи...
 Слова живых тем, кто в небесных храмах...
 И слезы о погибших...
 И души немой укор...
 И жизни нашей драма...
 Нам не хватает,не хватает слов...
 Встать на колени,низко поклониться
 За преданность их ,верность и любовь...
 С надеждой-ад войны не сможет повториться!