Чому Ніжин з «робінгудами» і Ірмою Крат не став другою Врадіївкою? (відео)

Перед обіцяним штурмом ніжинського райвідділку міліції на очі трапилася стаття з промовистою назвою «Шакалы пера». І наче автор правильно пише, розносячи вщент всю українську журналістику з її соціальною німотою, якби не одне «але».

Текст вийшов з-під пера російської агенції «Росбалт» і нагадав відомий анекдот про росіянина і американця, які абсолютно однаково розуміли демократію як можливість вільно критикувати АМЕРИКАНСЬКИЙ суспільний лад.

Так само автор-росіянин пройшовся по українських медіа-реаліях, навіть не підозрюючи, що нічим не відрізняється від об’єкту своєї критики.

Тобто текст довів, що його автору так само до проблем ніжинських робінгудів, як і зачиненим у кількох кварталах на Печерську «елітарним журналістам», які не виходіть з віртуальної реальності стосунків злочинної влади і опозиції. Насправді ж і ті, і інші про регіональну журналістику з її проблемами нічого не знають.

До чого такий довгий вступ?

Річ у тім, що сколихнути Ніжин темою незаконно засуджених робінгудів і піти на штурм місцевого відділку міліції вкотре взялася скандально відома Ірма Крат. Сама себе вона теж називає журналісткою і вже відзначилася виливанням відра бруду на голову ніжинського «мера-хабарника».

Сьогоднішня акція-розігрів перед штурмом справила гнітюче враження. Основу масовки біля міськвиконкому склали працівники міліції, СБУ, журналісти, матері робінгудів, кілька перехожих і активістів деяких партій. Останні стверджують, що на екшн запрошені не були.

Головний діджей заходу Ірма Крат побачила кілька причин такого суму. По-перше, жодний депутат корисної акції не підтримав і листівок не надрукував. По-друге, ніжинці страшенно бояться міліції. При цьому пані Ірма кілька разів навіщось повторила, що приїхала в Ніжин з власної ініціативи і за свої гроші.

Нагадаємо, що жоден громадський і партійний діяч на цьому мітингу слова не взяв. Говорила лише матір засудженого «робінгуда».

Так само без ентузіазму натовп журналістів, працівників міліції і СБУ (в т.ч. «з області») у супроводі зівак посунув «брати» райвідділок міліції. Перед райвідділком Ірму зустріли депутати міської ради, з якими пані Ірма трішки посперечалася. А за кілька хвилин покрокувала на ґанок райвідділу, зайшла всередину і стала вимагати господаря закладу пана Шепілова, аби поставити йому 2 основних питання. Перше – про кришування міліцією наркодилерів і про заволодіння квартирою ніжинської сім’ї з метою її перепродажу.

Пан Шепілов був непохитним: усе законно, наркодилери сидять, і взагалі усі питання до суду у формі запитів. А стосовно квартири, то суд так вирішив, а начальник міліції в однокімнатній квартирі з трьома дітьми жити не може.

Після перепалки Ірми Крат з начальником міліції журналісти поставили «зачинщику» невдалого бунту слушне запитання: «А може дійсно ніжинцям байдуже до піднятих питань і вони нікого штурмувати не збиралися через міліцейські корупцію і свавілля? Чи не піариться на питанні Ірма Крат?»

На це активістка вкотре повторила мантру, що «ніжинці бояться», а тому й не висовуються. А на друге питання зіронізувала, мовляв «піариться», бо збирається в президенти.

Залишаючи за кадром мотиви закликів до повстань, спробуємо дати відповідь на запитання, а чому ж ніжинцям стали глибоко «по цимбалах» заклики Ірми Крат?

Може випадок з вбитим працівником МНС був свого часу більш природним приводом для повстання?

Як казав хороший знайомий, у Ніжині людина заражається особливою «культурною радіацією». Але, заразившись нею, далі краще мандрувати світами в амплуа чергового Гоголя. Чому? Ніжин – місто в першу чергу торгове, мультикультурне, у 90-х роках пройшло криміногенний етап свого розвитку, а в кабінетах сидить багато визначених цим минулим суто гоголівських персонажів. Мер міста Приходько сидів у своєму кріслі п’ятий термін. Тепер ловить рибу, бо його ніяк не пересадять у місця більш віддалені. То чому не можуть і чому його досі ніхто не поміняв, якщо його так «ненавиділи»? Розмови «ми за нього не голосували» насправді від лукавого. Особливо коли вигода конкретного маленького громадянина, який навчився домовлятися з начальством, важливіша за корупцію цього самого начальства чи свавілля міліції. Навіщо це все валити, якщо воно є гарантією вигоди у звичній для більшості схеми, в яку категорія справедливості просто не вписується?

То може дійсно, навіть якщо ніжинці чогось там і бояться, це не є для них визначальною мотивацією? Навіщо штурмувати підвалини власного благополуччя?