Влада любить піар, І АЖ НІЯК НЕ МЕДИКІВ

У моєму щотижневику 130 професійних та неофіційних свят, читаю: вшановуємо землевпорядників, енергетиків, вчителів, інкасаторів, пасічників… А 16 червня - медиків.

Так вже заведено, що напередодні свят навідуються до винуватців різні делегації, особлива метушня стоїть в колективах, куди прямують представники влади. Хоча ці дядечки та тітоньки нічого крім грамот та дипломів не несуть...

Бувають іще й гвоздички, все ж перед урочистостями очільники нагадують підлеглим - посміхайтеся, плескайте в долоні, і не доведи Господи поставити провокаційне питання…

Власне, до цих роздумів спонукав коментар у мережі Фейсбук однієї паночки

«…Я от сьогодні була на урочистостях у міській лікарні №1, - пише на своїй сторінці Світлана Сокол. - Не буду говорити про гостинність, скажу про красні промови - пан головний лікар дякував і бив поклони в усі боки міській владі, нашому вельмишановному градоначальнику за підтримку, виділення понад 1,5 млн грн на реконструкцію лікарні, народному депутату Атрошенку... Плескали в долоні нашому меру дружно і гучно, і по міському ТБ розповіли, які вони молодці. У "відомостях" на всіх сторінках поставлять в наступному номері свої відретушовані фото... Гучно плескали, а на завтра тишком-нишком прийдуть до приймальні Дубіля і слізно проситимуть про допомогу і казатимуть: тільки, щоб ніхто цього не знав…»

Зрозумівши з коментаря жіночки, що їх у першій міській, як співає Кузьма Скрябін «кинули», телефоную до громадської приймальні Дубіля прошу покликати помічників-консультантів депутата, а чоловічий голос у слухавці й виклав – нема в офісі жодного - всі вітають працівників медичної галузі. Й додає,мовляв, щойно вирушили до обласного кардіодиспансера. Озброївшись журналістським приладдям, хутко на 39-й, і на Любецьку.

В актовій залі люду в білих халатах, і без, мо' із сотню. Дивлюся на перші ряди, туди, де зазвичай вмощуються почесні гості – а там сиротіють двійко чоловіків. Не, густо, думаю.

Після промови головного лікаря, зрозумів, що прийшли привітати відомий останнім часом колектив,через славнозвісну реорганізацію, помічники Дубіля і все!

- І все? – запитую після завершення урочистостей помічника Миргородського.

- Скільки вже відділень відвідали? – запитую

- Вчора десь 180, решта сьогодні, - каже Микола Миколайович. І додає:

- Це не тяжко, не дивуйтеся, коли щось робиш по-справжньому час спливає швидко, не помічаєш втоми. А загалом, то ви не туди прийшли, картинка не яскрава, лише представники опозиційного депутата. Опального для місцевої влади. Як, власне. і цей заклад. Прикро за людей, хіба тутешні лікарі гірше працювали за вчорашню нагороджену братію першої міської, де грамоту й квітку отримала навіть оператор комп'ютерного набору.

Та гірше в таких ситуаціях інше – як наша влада та її служки майстерно вміють привласнити собі старання інших людей, і при цьому розповідати про досягнення, знаючи, що стан медицини катастрофічний. Нині тільки й чути, що медики недоотримують зарплатню, та й яка вона та зарплата? Лікарні живуть лише на благодійні пожертви пацієнтів і благодійників. От кому б мав дякувати той головний лікар першої лікарні вчора, а не міській владі.

Та людей не одуриш, вони наїлися того обіцяного покращення вже досхочу. На відміну від влади наші привітання не вибіркові. Ні наш депутат , ні його команда не ділять людей ні територіально, ні за партійною чи релігійною приналежністю. Не ділимо й дітей, заради життя яких вчора, наприклад, за ініціативи Валерія Дубіля провели акцію «Кров чернігівців - дітям «Охматдиту». Більше ніж 50 чернігівців прийшли за велінням серця і здали кров, яка, сподіваюся, врятує не одне дитяче життя. А в «Охматдиті» лікуються діти не лише з Чернігова. Дубіль - народний депутат – тож не має права поділяти народ, який же його й обирає!

P.S

А тепер про любов влади до медиків. Вона справжня, коли:

Лікар вчасно отримує зарплатню.

В медичних закладах відчувається не аромат вогкості, а аромат ліків.

Показники смертності знижуються з кожним днем.

Пацієнти лікарень не виходять під владні стіни на акції протесту.

Швидка їде швидко .

Коли лікар має шанс реалізувати свій досвід і радіє за врятоване життя!..