«Романтика доріг» кличе його назад Або Навіщо пану Харченку колишнє крісло?!

Хтось із класиків свого часу говорив про те, що, мовляв, у Росії є дві проблеми – дурні і дороги.

А оскільки все це стверджувалося в часи Російської імперії, коли територія сучасної України входила до її складу, то цілком імовірно, що для неї (України) виключення не робилося. Тим більш, що згаданим класиком, якщо не помиляюсь, був українець Микола Гоголь.

І факти, які можна було фіксувати майбутні півтори сотні років, тільки підтверджували його слова, тож на сьогодні маємо те, що… маємо (як казав ще один класик – від політики, щоправда, і більш сучасний).

Щоправда, про дурнів в цій замітці ми говорити не будемо, тим більш, що колоритні постаті наших земляків, про яких піде мова далі, на них (на дурнів, тобто) аж ніяк не скидаються. Надто вже вони хитрі і обізнані в деяких аспектах сучасного економічного і політичного життя на Чернігівщині.

Кому «Москвич», а кому й «Лексус»

Поговоримо про дороги… Головною дійовою особою нашої замітки є такий собі Харченко Олександр Іванович, який свого часу працював начальником у чернігівському облавтодорі (повна назва – Дочірнє підприємство «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»).

От така довга і дуже серйозна назва могутнього підприємства, головним завданням якого є (окрім, звісно, заробляння грошей) підтримка в належному стані автошляхів, якими - здебільшого з постійними матюками і безперервними прокльонами - доводиться їздити автолюбителям, які мешкають на території нашої області і мають у своїх гаражах різні «сімки», «дев’ятки», «москвичі»…

Олександр Харченко також належить до цієї когорти автолюбителів, щоправда, йому матюкатися менше доводиться, - річ у тім, що цей пан має у своєму приватному автопарку (інакше цей набір іномарок не назвеш), наприклад, автомобілі «Лексус LX», «Тойота Камрі», «Ленд-ровер Дискавері» та «Тойота Ленд-крузер-100». На таких «тачках» дорогами, ремонтом яких свого часу опікувався пан Харченко, їздити, зрозуміло, набагато легше, аніж на всіляких там «сімках». От він і їздить.

Крім їзди, наш герой любить ще й літати. Тричі на рік – в Індію "на рибалку". Приватного літака поки що, щоправда, не має. Але якщо повернеться на посаду, то хтозна, може, й матиме…

Орденоносний любитель судових зал

Та повернімося до їзди… Останнім часом Олександр Іванович їздить здебільшого від однієї судової установи до іншої. Чому? Відповідь проста, - після того, як у серпні 2008 року Олександра Харченка «попросили» (чи, скоріше, «поперли») з посади начальника служби автодоріг, він сподівається повернутися в нього завдяки тому чи іншому судовому рішенню. А після того, як у лютому 2010 року влада змінилася, Харченко почав виявляти особливу активність, щоб відвоювати дорогоцінне крісло, втрачене за часів старої влади.

А що крісло це дійсно коштовне, підтверджує не лише домашній автопарк Олександра Харченка, а й, наприклад, те, що за роботою пана начальника тоді, у 2008, почало пильне спостереження обласне Контрольно-ревізійне управління. А таке спостереження за діяльністю людини, яка менш ніж рік тому (точніше, 27 жовтня 2007 року) отримала орден від самого Президента країни, в наших умовах, погодьтеся, ніяк не могло початися без серйозних підстав!

А в Указі Президента Віктора Ющенка чорним по білому було сказано: «За вагомий особистий внесок у підвищення ефективності використання автомобільного транспорту, забезпечення будівництва, ремонту й утримання доріг, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня автомобіліста і дорожника постановляю:

Нагородити орденом "За заслуги" II ступеня Харченка Олександра Івановича, начальника Служби автомобільних доріг у Чернігівській області…»

При всьому цьому пан Харченко не уник кримінальної справи, заведеної на нього. Навіть більше, великому будівельнику доріг довелося десяток днів провести… за гратами в СІЗО. Тоді з ним почали «працювати» представники відділу по боротьбі з економічними злочинами УБЕЗ І «світили» нашому героєві зовсім інші судові зали, а не ті, в яких він намагається зараз відстояти своє повернення в крісло начальника.

Проте йому пощастило. Різні ходять чутки – чому таке щастя раптом випало, і чому тодішній прокурор області пан Василевський лояльніше, аніж очікувалося поставився до підозрюваного Харченка. Але сталося те, що сталося, і Харченко опинився хоч і без крісла, зате на волі.

Страшенно дорогі дороги

Отак все гарно починалося для Харченка, а потім кляті перевірки все зіпсували.

Багато тоді говорили і, навіть, писали (здебільшого, в Інтернеті) не лише про те, що вони – перевірки - «кляті» і «замовні», а й інше, а саме – про неефективне використання бюджетних коштів, виділених на ремонт і будівництво доріг в області. Говорили й значно прозоріше – про нахабний дерибан цих самих коштів, про те, як вони «пропливали» повз наші дороги й «осідали» в чиїхось глибочезних кишенях.

Наприклад, набула розголосу історія про те, як за 185 мільйонів гривень, виділених на ремонт доріг, пан Харченко за підтримки покровителів з облдержадміністрації та інших владних структур планував збудувати аж… 70 кілометрів доріг. Нібито нових, і нібито у ті села, до яких вони досі не вели.

Коли ж перевіркою було пораховано кількість мешканців, які живуть у тих «запланованих» селах, з’ясувалося, що загальна їх кількість аж… 1032 особи. Отже, за 185 мільйонів гривень у 2008 році пан Харченко планував побудувати аж 70 кілометрів доріг для тисячі осіб. Чи не задорогі такі дороги?!

Перевіркою було встановлено, що таки занадто дорогі! Це і було однією з причин того, що Харченко втратив посаду…

А от тепер панові Харченку назад у крісло начальника хочеться. Дуже! Мабуть, щоб знову гроші на ремонти старих і створення нових автошляхів по-своєму ділити. Як воно буде, побачимо. А поки що війна за крісло триває…

P.S. Інформація про нашого героя була б неповною, якби ми не згадали про те, що дорога до «хатинки» VIP-класу, в якому проживає пан Харченко, є завжди рівненькою і гладенькою, й не потребує якогось особливого ремонту. А «хатинка» справді нічого собі – і його квартирка у ній площею у 200 квадратних метрів коштує близько 250 тисяч «вічнозелених» (!), і сусіди пристойні – наприклад, колишній губернатор (він же - один з нинішніх очільників обласної організації Партії регіонів) пан Шаповал.