Добита Україна. Моторошно

Цей лист у «Газету по-українськи» жахає своєю безвихіддю. Він ніби говорить всім політикам: При владі  ви чи, поки що, без влади, але всі разом  ви успішно зруйнували Україну і її село. Ви зробили гарне життя собі і своїм нащадкам. Тільки не народу, який виє від болю і знущань. Від вашої політики. 

« Добрий день, шановні друзі. Я — Стельмах Надія, що можу написать за себе. 28 грудня мені буде 44, заміжня, ніде не працюю і роботи не намічається, крім домашньої.

А з неї толку мало. Картопля ніпочім — купляють по 1 грн, молоко влітку було дешевше, а це кажуть, ніби буде по 1,30, свиней жива вага була по 6 грн, а це вже по 9. А їх виростити стільки коштів і сил треба вкласти!

На буряку й картоплі  спину гну як раб з весни по осінь. А ще треба мука і зерно. Посієш на своєму городі і поки діждеш комбайна, воно й висиплеться, а як і зостанеться, то допотопною колгоспною технікою загублять. І зостанеться сама солома. А скосити траву — 2,50–3 грн сотка.

А є ще пай, да толку, як із козла молока. Щоб якусь дарственну оформить на дітей, то треба і самим платить, і з дітей всі шкури здеруть. Як жить?

Я працювала закрійницею-швеєю жіночого одягу. Коли не стало роботи, пішла на ферму до чоловіка телятницею. Але і цього давно нема. Весною ходжу на посадку в ліс, але і там стає моторошно. Хобі моє — квіти, є різні. Умію в’язати…

 З повагою Надія
без надії на краще майбутнє
с.Оболоння Коропського р-ну Чернігівської обл."