З Данії в Україну...велосипедом

Бьорн Харвіг приїхав до Сосниці із Данії велосипедом. Так-так. Не літаком. А спортивним велосипедом. З дому вирушив два місяці тому. Позаду в туриста 3200 км. Попереду - 8000 км. Він вже побував у Фінляндії, Росії. Саме з Росії до Києва   шлях подорожуючого лежить через нашу Сосницю.

Сосничани пригостили іноземця українським “шоколадом”.

А вчора вранці новий знайомий снідав у магазині пиріжками з чаєм, якими пригощала його Галина Сиворакша. Спілкування було колоритне. Люди намагались зрозуміти одне одного, повторюючи він - українські слова, а жінки - переважно погоджувались з усім словом “окей”.

Далі мандрівник крутитиме колеса до Молдови, через Одесу, Крим, Керчинський півострів - до Кавказу. Побувавши в Єревані та інших спекотних містах, попрямує додому в Данію. Уже літаком. На таку собі кругосвітню   подорож іноземець планує витратити півроку. Це те, що ми зрозуміли з його розповіді. Бо англійську мову розуміємо тільки з допомогою пальців. Дякуємо дівчатам зі свіжими головами, які ще не так давно закрили словник англійських слів. То з допомогою синонімів (хто які згадав) спробували ми розказати іноземцю, що у нас їдять сало. Ні. Не зрозумів, що це. Поки продавець Тетяна Кармазіна не принесла йому шмат нашого “шоколаду”.

- О! Сало! - чисто й красиво повторив Бьорн. - А в мене вже є яблука і хліб.

Питань до хлопця   виникло багато. Нам цікаво, що йому сподобалось у Сосниці і навпаки.

- Сподобались люди. Вони гуд, вері гуд (хороші, дуже). Всі бажають мені успіху. А не сподобались бродячі собаки, які заважають їхати, гавкають і чіпляються за ноги. Вері мени дог, вері мени, - посміхається Бьорн і показує засіб, яким захищається від собак, - щось схоже на гасовий балончик. - І душ у вас у готелі - брррр!

- У готелях я ночую не завжди. Я маю тент, зроблю намет - і сплю. З речей маю велосипед, змінний одяг, карту, пару книг, гас, дещо з їжі, палатку і фотоапарат, яким фотографую все побачене, всіх людей, з якими познайомився. Мобільного не брав. Дійду до Києва, то зайду на Телеком, напишу додому листа, відправлю електронною поштою. А гроші - на картці. Потрошку знімаю і трачу їх на готелі та їжу. Бути самому у чужій країні не страшно. Та й подорож ця в мене не перша. Я вже долав подібні великі маршрути два, три, чотири і п’ять років тому.

- Щасти тобі, - побажали сосничани Бьорну і провели в дорогу.

Світлана Душик, "Час"