Хлопця застрелили за гучну музику Шуфутинського

3 травня близько десятої вечора мешканці квартири N18 будинку 6а на вулиці Рокоссовського в Чернігові в коридорі між квартирами в калюжі крові побачили 29-річного Сергія Бобра із 17-ї квартири. Лікарі ”швидкої” констатували смерть від вогнепального поранення.

— Коли оглянули місце пригоди, виникли дві версії вбивства, — розповідає начальник кримінальної міліції чернігівського міськвідділу Вадим Парфентьєв. — Перша: убив хтось із сусідів, бо всім набридла гучна музика з квартири Бобра. Інша — вбивство через неприязнь.

Міліціонери оглянули двокімнатне помешкання небіжчика. Окрім господаря, туди ніхто не входив, у речах не порпався. Версія пограбування відпала.

Сергій — здоровий хлопець під 2 м зросту та 100 кг ваги. Його батьки розлучилися, й мама переїхала до іншого чоловіка, має власний бізнес. Тато на заробітках у Москві. Бобер, єдина дитина в батьків, лишився в квартирі сам. Після школи не вчився й не працював. Був замкнутий, протягом восьми років майже не виходив з неї. Кажуть, тому, що колись став свідком якогось убивства. Час від часу допомагав матері, яка давала йому гроші й харчі.

Наступного дня із самого ранку до міліції прийшов сусід Бобра з квартири N16 Олександр Бойко, 42 роки. Зізнався, що це він убив Сергія із самопала. Розповів, що працює електриком у дитячій поліклініці N2. Дружина доглядає за дитиною. Постійно сварилися з Бобром через музику — той слухав її на повну потужність музичного центру. Особливо полюбляв пісні Михайла Шуфутинського. Бойко просив зменшити звук, погрожував, та сусід не зважав.

Увечері 3 травня Бобер знову врубав музику на повну. Бойко взяв самопал, вийшов у коридор і вимкнув щиток подачі світла до квартири сусіда. Сергій прочинив двері. Вийшов у коридор. Бойко вистрелив йому в груди. Сам увімкнув у квартирі світло й пішов на вулицю. Неподалік готелю ”Брянськ” викинув зброю у річку Десну.

Слідчим Бойко говорив, що хотів лише налякати сусіда. Мовляв, він ні на що не реагував. Електрика посадили до слідчого ізолятора.

Бобра поховали на міському кладовищі Яцево.

— Це вбили не його, а в мене вирвали серце, — голосила мати покійного Світлана Станіславівна.