Про якість життя

Орієнтуючись на нові стандарти життя, ми все ще озираємося назад: що було так, а що ні. Тож і 20 сесія міської ради четвертого скликання, аналізуючи виконання Програми соціально-економічного розвитку міста за 2004 рік, акцентувала увагу на наших прилуцьких плюсах і мінусах.

До позитивів явно можна віднести те, що більшість програмних показників виконані. Дві третини промислових підприємств мають втішні результати (особливо помітний ривок зробило ВАТ “Будмаш”). За експортними поставками Прилуки – серед кращих в області. На півмільйона гривень зросли надходження до бюджету від малого й середнього бізнесу. Загальна кількість підприємств-боржників із виплати зарплати зменшилась з 15 до 4. Але повністю подолати відставання не вдалося: 154, 7 тисяч боргових коштів перекочували у 2005 рік (ВАТ “Будівельник” – 89,0 тис. грн., нафтогазорозвідувальна експедиція – 48,0 тис. грн., ВАТ “АТП-17461” – 14,1 тис грн., ТОВ “Послуга” – 3,6 тис. грн.). Залишилась складною і ситуація на ринку праці. За сприянням у працевлаштуванні до центру зайнятості звернулось майже 6,5 тисяч прилучан. Це більше, ніж позаторік.

Комунальне господарство, перетерпівши реформування, бажаних наслідків досі не продемонструвало. Міська громада чекає якісніших послуг з тепловодопостачання, благоустрою вулиць, капітального ремонту житла, догляду за ним. Програма “Чисте місто” є, але Прилуки чистими не стали.

Реорганізація медичних закладів, яка (безумовно ж!) спрямована на подальше зміцнення здоров’я населення, продовження тривалості його життя, сприйнята неоднозначно. А тим часом завершено перший етап реструктуризації стаціонарного сектору, у міській лікарні № 1 задіяно цифровий малодозовий рентгенівський апарат. Відкрито 3 амбулаторії загальної практики сімейної медицини, вони охоплюють 30 % мешканців. Щоденний комп’ютерний моніторинг кількості й територіальної ознаки викликів швидкої допомоги дозволяє контролювати стан профілактичної роботи дільничних лікарів. Оцінити сповна важливість реформаторського кроку у медичній галузі міста зараз ще зарано, так само як і впровадження інноваційних технологій навчання та розвитку особистості в освітніх установах. Бо це дасть про себе знати завтра, як і багато чого іншого. А сьогодні констатуємо статистичні дані й вражаємось: упродовж 2004-го в Прилуках народилось 556 малюків, померло 1003 особи, що спричинило природне скорочення населення на 447 чоловік.

- Тільки вдумаймося в ці цифри, - звернувся до учасників сесійного засідання депутат Микола Джевага, - щороку місто втрачає по півтисячі своїх громадян! І це поступове вимирання викликає невідворотну реакцію: скорочення дитсадків, шкіл, ліжкомісць у лікарні та наступ безробіття.

“Ми мусимо активніше братися за розв’язання міських проблем”, – закликав промовець колег-депутатів. І щоб не бути голослівним, навів за приклад діяльність хлібозаводу, на якому трудиться. За останні два роки тут додатково створено 100 робочих місць (загальна їх кількість 403!). Підприємство переросло у велике агропромислове об’єднання. Сформована цілісна борошно-переробна структура: два млини, сушарка. Маючи сучасний комплекс сільськогосподарської та зерноочисної техніки, хлібозавод орендує 5 тисяч гектарів землі і забезпечує власні потреби у борошні на 96 %. А яка культура обробітку поля! Урожайність озимої пшениці доведена до 60 центнерів на круг, жита – до 55. Удосконалюється й хлібопекарське виробництво – на встановлення нових печей затрачено 1,5 мільйона гривень.

Навіщо така детальна інформація про один колектив на фоні всього міста? – схоче запитати читач. А щоб переконати самих себе: можемо! Самотужки, без інвесторів! (Пригадаймо гірку долю “Тваринмашу” чи взуттєвої фабрики...). Але треба прокидатися. Прокидатися й будити інших. Нова державна влада, щоправда, обіцяє нову якість життя в Україні. Дай-но, Боже! Бо жити у злиднях – гріх влади перед народом.

Про цю принизливу бідність не раз заходила мова на сесії під час обговорення минулорічних підсумків. Справді, як місту миритися з тим, що, назбиравши ледь не 500 мільйонів гривень податків, воно неспроможне розрахуватися бодай з учительством.

У доповіді начальника відділу планування та економічного аналізу міської ради Олега Опанасенка прозвучала завидна фраза: середньомісячна номінальна заробітна плата одного працівника у Прилуках - 923 гривні 33 копійки. Похвально!

- Проте як із нею в один ряд поставити зарплатню бюджетника? – не риторично запитувала з трибуни депутат-педагог Любов Правосуд. – Освітяни в грудні чекали зарплату за листопад, в січні – за грудень і т.д. Сьогодні вчитель не спроможний купити ні методичний посібник, ні передплатити фаховий журнал. Та й збагнути врешті-решт не здатен: чому ж він не отримує свою мізерну платню - 283 гривні?

Обділене бюджетними коштами, місто в 2004-му змушене було весь час бідкатись і просити у держави “дай”. Навіть зароблену додаткову дотацію, яка завжди слугувала як бюджет розвитку, "з’їли" борги.

- З 1986 року у Прилуках не збудовано жодної школи, і це при тому, що 4 розміщені у пристосованих приміщеннях, - спонукала до роздумів депутат Світлана Пузанова. – Нема нового, то треба якось підтримувати існуючі будівлі. Нині на капітальний ремонт претендують гімназії №№1, 5, школа № 9. Але цим освітнім закладам по 30 років, а ЗОШ № 10 – 53!

Пройшовши через чистилище високосно-революційного року, ми випробували на собі істину: у бідняцькому гаманці щастя не ночує. І водночас втямили: у того доля зла, хто не має ремесла. Ми ж – умілі й працьовиті. А працьовитим сама доля підставляє плече.


Про церкву...
Питання в порядку денному значилось так: “Про передачу Стрітенської церкви релігійній громаді”. Малось на увазі Українській Православній церкві Київського Патріархату. Бо проект рішення передбачав саме таку дію. Йому передувала кропітка робота тимчасової депутатської комісії на чолі з Миколою Правдивцем, створеної для додаткового вивчення історичних та архівних матеріалів стосовно Стрітенської церкви і внесення пропозицій. Було враховано, що Стрітенська церква і церква Різдва Богородиці (її обласна рада рішенням від 28.12.2004 р. передала релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату) складали колись єдиний комплекс (тепла й холодна), взято до уваги резолюцію громадських слухань від 19.02.2004 р., вивірено ситуацію з належністю церков у інших містах Чернігівщини (у Ніжині, наприклад, до Київського Патріархату відносяться 5 церков). Пропозиція – голосувати таємно, здавалося, нічого підступного не віщувала. Та коли голова лічильної комісії депутат Григорій Мисан оголосив результати, вони виявилися протилежними очікуваним (27 голосів за передачу Стрітенської церкви релігійній громаді Української Православної Церкви Московського Патріархату, 12 – Київського і два депутати не підтримали жодної пропозиції). Ось такий він, національно-патріотичний дух, у деяких слуг прилуцької громади.


Про культуру...
Роботу управління культури міської ради у 2004 році можна було б оцінити лише по тому, що Прилуки (із 100 претендентів) ще з трьома українськими містами включені у проект Ради Європи “Розвиток культурних індустрій”. А якщо до цього додати, що Центральна бібліотека стала переможцем Міжнародного конкурсу проектів “Інтернет для публічних бібліотек” і в ній відкрито безкоштовний Інтернет-центр, то всі решта сценічні і фестивальні успіхи сприйматимуться, як належне. Але вони, зауважила у звіті начальник управління Світлана Бірюзова, не затуляють існуючих проблем, яких не розв’язати без допомоги місцевої влади: капітальний ремонт та реконструкція приміщення, виділеного під музей; ремонт фасадів музичної школи, школи мистецтв, Центральної бібліотеки, міського Будинку культури; придбання нових атракціонів для паркової зони, музичних інструментів. Та це – матеріальне. А з духовного – створення муніципального хорового колективу!


"Град Прилуки"