Хто нам село збереже?

Вже багато віків горнеться до тихоплинного Удаю чудова смоська земля, виколисана Прилуччиною. Невпинне колесо життя приносило в цю неповторну глибинку рідного краю злети і падіння, перемоги і трагедії. З діда-прадіда населяли цю живописну місцевість справжні працелюби (здебільшого козацького роду), які робили прилеглі села заможними.

Нині на території Смоської сільської ради розташовані три населені пункти - села Смош, Високе і Заудаївка. І хоч демографічна ситуація своїм чорним крилом вже давно торкнулася і їх, поки що ніхто не в силі загасити тут полум’я ( хоч і не дуже яскраве) життя.

І це було помітно під час сходу села, який проходив у Смоському будинку культури. І навіть хуртовина із сильним вітром, знеструмлення села не стали на заваді довгоочікуваній зустрічі.

В село приїхав голова районної ради В.М.Бобошко. Тому в залі, як ніколи, зразу запанувала атмосфера відвертості, взаєморозуміння.

Слухали звіт сільського голови В. В. Влахна, жваво спілкувалися із представником ТОВ ДП «Нафком - Агро» Ф.М.Ісачкіним і висловлювали занепокоєність щодо нерозпайованого до цього часу майна, яке тепер розтягується в усі боки. З цього приводу смошани звернулися в прокуратуру - про це розповідали у своїх виступах С.В.Кугук та М.А.Мусієнко. І хоч при спілкуванні, зустрічаючись із реаліями життя, барометр душі кожного селянина показував «похмуро», присутні з надією і вірою креслили плани на майбутнє: вони справедливо обурювалися і вимагали, щоб зрештою закінчились щорічні обдурювання і зволікання з ремонтом дороги протяжністю 7 км, яка з’єднує населені пункти Валки-Смош, щоб прийшов у село газ (бо ж давно виготовлена документація вже застаріла, а закуплені труби кудись зникли), щоб не закривалась школа. Біллю озвалося у смошан це рішення, опубліковане нещодавно в пресі. І хоч воно ще поки що під грифом «планується», нікого не могло (незалежно від віку) залишити байдужим.

- Чому ж не планують закривати інші школи району, з меншою, ніж у Смоші, чисельністю учнів?

- Хто сказав, що наші діти не потребують підвозу? До Валківської школи - 5 км, а до Ряшківської - три.

З обуренням і невимовним хвилюванням говорила мати трьох дітей Н.М.Шорохова. А голова батьківського комітету В.А.Кугук від імені батьків та активу села попросила голову районної ради, органи місцевого самоврядування порушити клопотання щодо збереження у селі школи і не тільки початкової. А батьківський комітет разом із шкільним керівництвом збирається провести розрахунки щодо собівартості утримання одного учня і по можливості шукатимуть шляхи її зниження на наступний навчальний рік. Разом з тим, вона висловила одностайну думку батьків - у разі закриття школи порушити клопотання перед районною владою про виділення автобуса (адже рейсовий щодня переповнений) на підвіз тридцяти смоських дітей до Валківської або Манжосівської шкіл, де, на їх думку, умови для школярів значно кращі.

- Ну куди я віддам свою доньку, шестирічну першокласницю? У сусідніх одинадцятирічках по одному - двоє першокласників, а у нас - шість? Напевно, такого числа учнів до першого класу не планується в жодній малокомплектній школі району, - стверджувала Вікторія Андріївна.

Звітувала за свою депутатську діяльність і порушила ряд актуальних питань щодо життєдіяльності населених пунктів депутат районної ради Л.І.Опанасенко. А заступник начальника Прилуцького МРВ УМВС в Чернігівській області А.В. Коваленко зупинився на дотриманні законності і правопорядку в населених пунктах Смоської сільської ради.

Даючи відповідь на численні питання, голова районної ради В.М.Бобошко до глибини душі проймався накопиченими проблемами смошан. І хоч їх вузол вже виріс немалий і розв’язати його миттєво просто неможливо, все ж зумів керівник переконливо і компетентно певною мірою розтопити паморозь тривоги. Говорив про плани районної влади посприяти в будівництві дороги, про те, що в оселях спалахне голубий вогник, а в школі продзвенить першовересневий дзвінок, бо ж ніхто ще не виносив остаточного «вироку» щодо її закриття. І хоч скорочення мережі малокомплектних шкіл і реорганізація одинадцятирічок з малочисельністю учнів - процес неминучий, всі крапки над і поставить час.

Після закриття сходу до голови районної ради полинув живий потічок людей - серед них переважали порівняно молоді люди, яким небайдужа доля рідного села. А це говорило про те, що воно ще й не думає помирати. Аби лишень всі, від кого це залежить, виступили мудрими лікарями - реаніматорами.