Прилуччина: Різдвяний дарунок селу запізнілий, але від того не менш радісний

На території Обичівської сільської ради, яка розпочинає район з півночі, обабіч чарівних заплав Удаю розташовані три села – Обичів, Радьківка та Заудайка. Обичів колись був перспективним населеним пунктом, куди приїздили люди жити з інших місць, бо поруч проходить траса Чернігів-Пирятин, за 1,5 кілометра – залізнична станція Галка, можна було без проблем добратися, куди тільки захочеш.

Було де працевлаштуватись у сусідній Малій Дівиці й у самому селі. На околиці Обичева працювало торфопідприємство, досить міцним економічно був і місцевий колгосп «8 Березня», який спеціалізувався на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, на молочно-м’ясному скотарстві. У 80-х роках зведено багато господарських об’єктів, житла, прокладено дороги, збудовано будинок культури, гарне адмінприміщення. Ще двадцять років тому планувалось газифікувати село. Та…

Маємо те, що маємо…
За роки так званої перебудови і незалежності колективне господарство занепало, його основні засоби були розтягнуті, виробничі приміщення знищені. Навіть комори, які простояли з довоєнного часу, незважаючи на всі профілактичні бесіди з людьми, розібрали по саме нікуди. Руїни господарських дворів і ферм – це незагойна рана села, яка викликає біль і жаль у кожного, хто їх побачить. А головне, що на їх базі вже неможливо організувати хоча б якесь комунальне господарство чи виробництво.

Ще гірша перспектива чекає невеличкі села Радьківку та Заудайку.

ТОВ «Нафком-Агро», яке орендує землі селян на території сільради, своєчасно виплачує орендну плату зерном та грошима, надає транспортні та деякі інші послуги в її рахунок. Пропонує й робочі місця, але – аж у Малій Дівиці, в інших віддалених місцях.

Жителі сільради, а це переважно пенсіонери, виживають за рахунок присадибних господарств. У багатьох дворах є по корові, а то й по дві, інша живність. Вирощують люди на продаж також цукрові буряки і картоплю. Торік, скажімо, біля 70 господарів здали на цукровий завод у Линовицю близько 400 тонн цукросировини, одержавши в середньому по півтонни-тонні цукру.

Катастрофічно зменшується населення, за останні п’ять років – на 12 відсотків. Якщо на початку 2001 року в 369 дворах проживало 860 чоловік, то зараз на 90 менше. 39 дворищ стали практично пусткою. Молодь виїжджає, старше покоління вимирає – торік лише в Обичеві поховали майже 30 чоловік. А народжується дітей дуже мало. Якщо наступного року в перший клас піде ще 5 учнів, то торік народилося тільки одне дитятко.

Коли радість на всіх одна, на всіх і...
Скажемо прямо, зовсім невтішна картина вимальовується в наших селах: знелюднюються, спустошуються вони, якщо говорити без прикрас. Ось у таких незавидних умовах і доводиться працювати сільським депутатам нинішнього скликання, членам виконкому, активу сіл. Сільська влада, хоч бува й дуже сутужно, все ж прагне забезпечити життєдіяльність населених пунктів, допомагає вирішити найперші проблеми, які хвилюють їх жителів.

В Обичеві діє водогін, прокладений у кращі часи. І як би це не було важко, сільрада забезпечує його функціонування, хоча пориви трапляються часто, а немає ні екскаватора, ні матеріалів для ремонтів.

Нещодавно, якраз напередодні Різдва Христового, в Обичеві урочисто запалений газовий факел. Мешканці села, як вони самі кажуть, одержали подарунок, на який і не сподівалися.

Адже нафтовики, які мають уже на території сільради 59 свердловин, двадцятирічної в довжину обіцянки так і не виконали. Ну, платять близько тисячі гривень на місяць орендної плати за використання земель – і все.

Так само й з дорогами. Нафтовики та інвестори, які орендують наші землі, розбивають їх великоваговим транспортом, однак участі у відновленні практично не беруть.

Але повернімось до газифікації. Газовідвід довжиною 3,3 кілометра завдяки втручанню депутатів районної ради голови райдержадміністрації Володимира Горяйнова та його першого заступника Григорія Синенка прокладено менш як за рік. І це при тому, що треба було зробити прокол під залізницею, що додало чимало «паперових» та організаційних клопотів. Завдяки цим керівникам були віднайдені й необхідні кошти. Зокрема, вони відстояли на сесії районної ради пропозицію, щоб левова частка виручки від продажу комбікормового заводу, розміщеного на обичівській землі, пішла на газифікацію саме нашого села. І тільки траплялась якась заминка чи виникали якісь проблеми, вони підключались відразу.

Сприйняв цю справу як одне з найважливіших завдань ще один депутат районної ради, начальник управління газопостачання та газифікації Юрій Кеда. Він пішов нам назустріч, відстрочивши на кілька місяців платежі, пустив газ, як кажуть, на віру.

Опікувалась газовою проблемою, допомагала організаційно й депутат районної ради від нашої громади, уродженка Обичева Надія Мусійченко. Переконливо попрацювали також місцеві депутати, виконкомівці та актив села: коли б люди не зібрали так швидко необхідні кошти, не було б у короткий строк – буквально за три місяці – прокладено 3,5 кілометра вуличного газопроводу...

Спрацьовує принцип: якщо хочемо досягти успіху – треба всім братися за гуж. І якщо кожен відчуває відповідальність за загальну справу, то й радість буде на всіх одна.

Ті, хто представляє інтереси людей
У нас люди на селах наче й доброзичливі, завжди підтримують одне одного в біді, можуть увійти в становище, з розумінням поставитись до проблем. Однак тяжке життя накладає, мабуть, певний відбиток. І часом добре діло обертається злом. Довели ми газ до центру села, а далі – коштів немає. Треба в складчину знову грати. Дуже дорого газифікація обходиться, коли допомоги зі сторони немає, бо жилих хат по вулицях мало залишилося, а відстані чималі. Але замість того, щоб і надалі разом за справу братися, гуртом її вирішувати, починаються різні кпини і образи. Тож знову покладаємося на сільський актив, передусім на депутатський корпус. Адже депутати – це ті, хто представляє інтереси своїх виборців у раді, кому люди довірили вирішувати назрілі проблеми громади. Тож і зворотний зв’язок лежить на них. Просимо, щоб поговорили з жителями, роз’яснили ситуацію, що раз немає на території сільради ніяких виробничих структур, потрібно самотужки вести газ – за кілька років це окупиться. Тим більше, що є можливість здешевити роботи за рахунок використання поліетиленових труб.

Сподіваємось на наших обранців, бо авторитетні серед людей, зокрема, Тетяна Шанько, Антоніна Старієнко та Варвара Дубова, не може розминутися з чужою немічністю, обов’язково прийде на допомогу відома ще й як волонтер Катерина Кільпа. Активні у вирішенні всіх питань голова постійної комісії сільської ради з питань законності Анатолій Шевела та його дружина Надія, член сільвиконкому. Мені хотілося б ще сказати про безпосередніх помічників сільського голови в усіх справах, членів виконкому Михайла Бакуна, Галину Горбань та Надію Нінічук. Вони не просто організовують виконання рішень ради, піднімаючи людей на ту чи іншу справу, а ще й вчать своїх односельців культури життя, ніколи не пройдуть мовчки повз неподобство.

У Радьківці та Заудайці варто відзначити депутата Наталію Кізім і члена сількому Людмилу Одаренко, активістку Людмилу Гришко. Їм особливо непросто працювати з населенням цих сіл, що залишились по суті на обочині цивілізації. Але коли людину навіть просто вислухаєш, їй стає легше. А ці жіночки й роз’яснять усе, що цікавить сельчан, і пораду слушну завжди дадуть – тож і прихиляються до них люди, звертаються з найсокровеннішим.

Лариса Бабак,
Обичівський сільський голова