.jpg)
Жити з ВІЛ: історії інфікованих чернігівців
За оцінками Центру громадського здоров’я МОЗ, в Україні живе близько 250 тисяч людей з ВІЛ. Кожна сота людина у віці від 15 до 49 років — інфікована. Проте навіть офіційна статистика неточна. Людина може роками бути носієм вірусу і про це не знати, бо ж вірус ніяк себе не проявляє упродовж років. А коли з’являються симптоми — це, як правило, вже третя чи четверта стадія хвороби. Саме тому регулярні тестування на ВІЛ є важливими.
Кожен ранок Марії починається як у більшості мам. Вона встає раніше за всіх, готує сніданок – зазвичай яєшню або кашу. Їсть та збирається сама, годує кота, будить 13-річного сина, щоб не проспав навчання. Єдине, що відрізняє її ранок від більшості жінок це те, що рівно о 8 дзвонить будильник і Марії необхідно обов’язково випити пігулку. Адже Марія жінка, яка живе з ВІЛ.
Дмитро має власний інтернет-магазин. Його хобі – подорожі. До карантину він об’їздив 15 країн Європи, бував у Азії. Зараз тимчасово взяв тайм-аут, але на весну вже планує подорож до Туреччини, а на осінню мріє відвідати Африку. Дмитро не має сім’ї, але має собаку, лабрадора Нану. Поки він подорожує, вона живе у його мами. Він ніколи не забуває привезти їй подарунок – смаколик або іграшку. А ще Діма ніколи не забуває взяти з собою пігульницю, адже знає, що від щоденного прийому ліків, залежить стан його імунітету. Він чоловік, який живе з ВІЛ.
Напередодні 1 грудня – Дня боротьби зі СНІДом, журналіст SVOBODA.FM зустрівся з Марією та Дмитром, аби вони поділилися частинкою свого життя. Чернігівці приховують обличчя та попросили змінити імена, адже далеко не всі готові розкривати свій ВІЛ-позитивний статус іншим.
- Скажіть, як на вашу думку, чому в ХХІ ст. досі існує високий рівень стигматизації до ВІЛ-позитивних осіб?
Дмитро: «Попри безліч доступної інформації, люди особливо не цікавляться темою ВІЛ-інфекції. Зазвичай знають, щось поверхово. Наприклад, що інфекція передається статевим шляхом. А ще їм відомо багато неправдивої інформації. Я, наприклад, зустрічав, коли людина була впевнена, що ВІЛ може передатися при кашлі та чханні. Всім відомі стереотипи про те, що хворіють лише наркозалежні, або про те, що ВІЛ не існує, що це вигадки фармкампаній! І це у час, коли почали запускати перші космічні шатли з туристами! Знаєте, стереотипи вони такі – живучі.
Марія: «Погоджуся в тому, що лише стикнувшись з хворобою віч-на-віч, ти починаєш більше заглиблюватись в тему. Перше питання, що прийшло до мене – це те, як я могла опинитися в такій ситуації? Адже ВІЛ не так просто інфікуватися, якщо дотримуватися простих правил безпеки: завжди використовувати презерватив, мати лише безпечні маніпуляції, пов’язані з кров’ю. Лише після встановлення діагнозу я дізналася про те, що лікування існує. На жаль, вилікуватися повністю поки неможливо, але мати звичайне життя – це просто. Одна пігулка на день, а ще контроль свого стану – час-від-часу проходжу діагностику. Але вся ця інформація прийшла до мене вже тоді, коли я дізналася про ВІЛ. До того ця тема не особливо мене цікавила. Так і у більшості людей…»
- Що змінилося у вашому житті, після встановлення діагнозу?
Марія: «Мені було складно в це повірити. І я дуже хвилювалася, що буде далі. Та лікар і соціальні працівник мені все докладно розповіли – про те, що я буду жити довго, не змінювати свій звичний спосіб життя, що зможу мати, ще дітей, якщо захочу. Я дуже хвилювалася за сина, на той момент йому було 9 років і йому також треба було пройти тест. Якщо я інфікувалася раніше ніж завагітніла, то я могла інфікувати його під час пологів. Тест сина був негативним, і ця радість, дала мені наснагу жити далі. Поступово я звиклася з цією думкою, зрозуміла, що ВІЛ схожий на інші хронічні хвороби, які потребують контролю та систематичного лікування. Тож ми живемо своїм звичайним життям».
Дмитро: «Особливо нічого. Крім того, що у мене з’явилася ось ця пігульниця. Завжди беру її з собою у подорожі. Став більше контролювати себе, лікування дисциплінує. І якщо кохання – то лише з презервативом».
- Щоб б ви хотіли сказати людям, які впевнені, що інфекція їх не стосується?
Дмитро: «Я думав про це. Мабуть, я заздрю впевненості таких людей, але жалію за «безрозсудство». Складність в тому, що інфекція прихована. І може довго не проявляти себе. В цей же час клітини ВІЛ руйнують клітини імунної системи, вбивають ваш імунітет. Не здогадуючись про інфекцію, людина може жити декілька років. Але ВІЛ, безумовно, дасть про себе знати. І тоді може бути набагато складніше лікуватися, адже це вже буде стадія СНІДу. Розірвати цей ланцюг передачі можемо лише ми самі. По-перше, пройшовши тестування, навіть якщо немає ніяких проявів. По-друге, розповідаючи про ВІЛ правду. Не поширювати фейки, міфи та домисли. По-третє, завжди безпечна поведінка. Повірте, навіть одного незахищеного статевого контакту досить, щоб отримати інфекцію. На жаль, знаю з власного досвіду».
Марія: «Інфекція стосується всіх. Адже хворі – це конкретні люди, а не видумані далекі образи. Чиїсь кохані, знайомі, сусіди, друзі, родичі. Ви просто не знаєте про це. Всі ми разом ходимо по одних вулицях, працюємо, користуємося одним транспортом та магазинами, весело проводимо дні народження та відпочиваємо. Звичайно, що при такому спілкуванні інфікуватися нереально. Але є більш ризиковою є ситуації – наприклад, статеві контакти. Зараз – це найпоширеніший шлях інфікування. Якщо вони без захисту, то ризик інфікуватися досить високий. Адже ваш партнер сам може не знати про свою хворобу».
-Що треба зробити, щоб зупинити епідемію ВІЛ?
Дмитро: «Думаю, що ще більше розповідати про хворобу. Не лише пресі, вчителям, громадським активістам, а і батькам. Взагалі, це має стати нормою для кожної родини, коли на якомусь етапі батьки розповідають дитині не лише, звідки беруться діти, а і про те, як не захворіти на ВІЛ. А ще – доступне тестування! Зараз існує безліч простих та безкоштовних способів пройти тест – у свого сімейного лікаря, в СНІД-центрі, благодійних організаціях, і навіть – замовити поштою додому.»
Марія: «Придумати ліки, що повністю вилікують від інфекції! (посміхається). Ви знаєте, прогрес не стоїть на місці, багато вчених працюють над цією проблемою. Наприклад, зараз вже існують ін’єкційні ліки, які можна колоти один раз у місяць. Звичайно, вони ще не поширені, але вони вже існують. А ще – вже декілька чоловік у світі вилікували від ВІЛ. Звичайно, поки, все це експериментальні методи, але такі новини дають надію!
14:37 | 1.12.2020 р.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 2731 |
Посилання до теми:
1.12.2020 Близько 140 чернігівців долучилися до бігового онлайн-марафону «NO NAME»
Фотоновини
Додати коментар: