Валерій Дубіль: «Україна – Європа. Але тільки географічно»

28 листопада у Вільнюсі розпочався саміт «Східне партнерство» в рамках якого планувалося підписати угоду про асоціацію України з Європейським Союзом.

Однак Кабінет Міністрів України своїм рішенням перекреслив мрії не лише мільйонів українців стати членом сім’ї, де панують стандарти реальної, діючої демократії.

А й на кілька років закрив шлях України до ЄС, — стверджують експерти.

Натомість останні  події в Україні і світі зокрема засвідчили не лише численну підтримку європейського курсу з боку громадян України, а й протест політиці, яку впроваджує чинна влада. Що могла набути Україна у разі підписання угоди у Вільнюсі,  в інтерв’ю народного депутата України Валерія Дубіля.

- Валерій Олександрович, представники правлячої коаліції наголошують на тому, що Україна – це вже Європа.

- Географічно — так. Але якщо брати до уваги рівень життя, яка ж ми Європа? Чому у нас, наприклад, вчитель, який відпрацював сорок років, отримує пенсію меншу ніж продавець? Чому заробітна плата за годину, у середньому, становить 19-20 грн, тоді як у Європі цей показник – 23 євро (250 грн). І за таких нарахувань і виплат, у нас доволі європейські ціни на продукти харчування, побутову техніку, автомобілі.

В Німеччині мінімальна пенсія становить 350 євро (3850 грн), за умови відсутності жодного дня трудового стажу, середня — приблизно 800 євро в місяць, у Великій Британії — 760 євро, тоді як громадяни України  в середньому отримують 134 євро. Євросоюз – це спільний внутрішній ринок, торговельна, аграрна та транспортна політика.

- Згідно з програмою інтеграції, Україна мала б здійснити всеохоплююче реформування, зокрема в економічній, соціальній, політичній, а головне – правовій сферах.  Якщо проаналізувати хід реформ, то вони відбуваються небезболісно для українців.

- Реформи потрібні, але їх мають впроваджувати не теоретики, а практики. За кількістю законів наша держава випереджає будь-яку європейську країну, натомість ці закони не працюють. Європа нас  не змушує підвищувати ціну на комунальні послуги, чи збільшувати пенсійний вік. Європа і Світовий банк радять нам жити за принципом «скільки заробили — стільки витрачаємо». Візьміть, як приклад, будь-яку сім’ю.

Якщо за місяць її дохід становить три тисячі гривень, чи можливо на такі гроші купувати дизайнерські речі? А придбати останню модель  авто? Поїхати на відпочинок закордон. Треба жити по своєму гаманцю.  А то беремо фінансову позичку і мовчимо на що конкретно її беремо. Чому влада, коли людям стає усе важче жити, не змусить компанії, які приватизовані за безцінь, здешевити комунальні платежі. Натомість усе перекладається на плечі споживача.

- Що могла набути Україна у сфері освіти? Адже наші студенти найрозумніші, і це визнають багато науковців у галузі освіти. Тож тут у нас все добре?

- Не зовсім. Наші хлопці й дівчата дійсно розумні. Але що з того? Хіба держава дбає про те, щоб вони свій розум спрямували у правильне русло? Хіба ці приватні виші дають хоча б мінімальну гарантію своєму студенту на подальше працевлаштування? Ні. А в яких умов живуть студенти? Ніхто про це не каже. В Європейському Союзі існує сотні програм підтримки талановитої молоді. Там можна отримати університетську стипендію, чи звернутися за підтримкою  до урядових програм. І я розумію, чому останнім часом стільки молодих людей залишає Україну. Бо що їх чекає тут. Заробітна плата у півтори тисячі гривень. Інший пріоритет, який би мала молодь — кредитування.

Ви багато знаєте молодих сімей, котрі стали учасниками української програми молодіжного кредитування?  Мабуть, ні. Бо з такими мізерними зарплатами,  на які існує більшість середньостатистичних сімей, осилити кредити під 20-25% просто неможливо? Водночас в  ЄС, на відміну від України, власне помешкання для сім’ї, яка працює, є абсолютно доступною річчю. В тій же Німеччині ставки по іпотечних кредитах з десятирічним терміном виплати не перевищують 3,5%, в Голландії — 3% на 30 років. В Україні базова ставка по іпотечному кредиту — приблизно 20-25% на 15 років.

- Ми зараз говоримо переважно про зміни в контексті «житель міста», а яким могло б бути українське село?

- Українське і європейське село – взагалі наче два протилежних світи. У європейських селах є вся потрібна інфраструктура, належне медичне обслуговування, якісні дороги, навчальні заклади, можливість повноцінно розвивати фермерський бізнес. У країнах ЄС у сільське господарство інвестується величезний капітал. У більшості країн фермери користуються урядовою підтримкою. Так, у Великій Британії частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства становить більше 25% та є однією з найбільших у світі. Тоді як наші села вимирають рекордними темпами.

- Які пріоритети щодо євроінтеграції України Ви б хотіли виокремити?

- Боротьба з корупцією. В нашій державі зафіксовано найвищий показник корупції в органах судової влади. 70% населення України негативно оцінюють роботу судів та вважають, що судова влада є політично залежна. Кількість правоохоронців в Україні набагато вища, аніж в європейських країнах. Якщо у нас 780 правоохоронців на сто тисяч населення, то, наприклад, у Польщі лише 264, у Німеччині — 301.

Водночас така кількість українських правоохоронців не гарантує людині вищий рівень безпеки. Крім того, 80% українців не вірять в неупередженість та чесність української міліції. За рівнем корумпованості Україна посідає 144-те місце у світі. Ніхто не каже, що в Євросоюзі немає корупції, вона існує у всьому світі. Але в Євросоюзі хабар є вибором кожної людини, яка готова ризикувати своєю посадою і свободою, а в Україні хабар став потребою у всіх сферах життя. То напрошується логічний висновок: злочинець не може хотіти до Євросоюзу.

- І нарешті поясніть чернігівцям про Вашу відсутність на чернігівському євромайдані.

- В неділю я був серед сотень українців, зокрема й чернігівців на Євромайдані. За рішенням фракції, у ніч з понеділка на вівторок чергував на Європейській площі, у вівторок — на мітингу під Кабінетом міністрів, у середу вдень чергував на майдані. Я  був там заради всіх громадян України, зокрема й чернігівців.

Прес-служба народного депутата України Валерія Дубіля