Нескладна пісня понятого

На вчорашньому судовому засідання у справі Артема Стаха допитували свідка, який був понятим при підготовці, у березні цього року, хабара начальнику управління торгівлі Чернігівської міськради.

Понятий був невпевненим, багато чого не пам’ятав, та , як і головний свідок Білобров, говорив під прискіпливим поглядом працівника УБЕЗ.

Гарячі обійми

До салону 11-ї маршрутки на зупинці «Центральний ринок» увійшов високий чоловік у темних окулярах і одразу ж поліз обніматися із водієм та тикати йому в обличчя якійсь документ.

Водій маневрував з метою уникнути обіймів та усім своїм видом показував, що бачить людину в окулярах уперше в житті.

- Добре, добре, - відмахувався водій від пасажира, - можна без грошей проїхати із твоїм посвідченням, відчепись тільки та йди сядь.

Чоловіка у окулярах повело у бік, як тільки маршрутка почала рух і він впав, але вдало, прямо на сидіння, і тому можна було подумати, що він не впав, а дуже швидко сів.

Обличчя пасажира виявилося дуже знайомим і через хвилину в ньому ідентифікувалось обличчя адвоката, який представляє у судового розгляді справи Артема Стаха інтереси Григорія Бушака.

По прибутті до будівлі суду десь об 11.15 (засідання було заплановане на 11-ту, - автор), пан адвокат довго цілився у металошукач і недарма, влучив із першої спроби – пройшов чисто та попрямував та кабінету судді.

Спостерігаючи за рухом адвоката від металошукача до кабінету судді вдалося виявити ще одне знайоме обличчя. На сходах, біля ліфту, стояв старший уповноважений по боротьбі з економічними злочинами УМВС України в Чернігівській області Андрій Петренко.

Той самий Петренко, що готував операцію «Артем Стах» (приймав заяву Білоброва, мітив та передавав йому гроші, запрошував понятих тощо), зокрема приймав безпосередню участь у затриманні Григорія Бушака і догляді речей затриманих (Стаха і Бушака) та складанні відповідних протоколів.

Убезівець Петренко

Петренко був не один, а разом, як здалося, із колегою, з яким весело щось обговорювали.

- А він що тут робить? – поцікавився один із постійних відвідувачів судових засідань по справі Артема Стаха. – Невже працівнику обласного УБЕЗ зайнятися більше нічим? Невже всі економічні злочини у нашій області розкриті?

- Понятого привів, - відповіли запитуючому, вказуючи на хлопця років 25, що сидів на стільці у кількох метрах від Петренка. – Минулого разу він Білоброва приводив та спостерігав за ним під час допиту, щоб той говорив так, як репетирували.

У цей час через металошукач прошмигнув чолов’яга у рваних джинсах та майці, попередньо показавши охоронцю якесь посвідчення. Чомусь здалося, що більш ніж цей чоловік, суд навряд чи хто поважає.

Між тим початок засідання звично затягувався. Лише об 11.45 до залу із кіпою документів прослідував суддя, тим самим просигналізувавши присутнім, що засідання зараз розпочнеться.

Зайнятий адвокат

Коли двері зали засідань закрилися з середини, виявилося, що одна із зацікавлених осіб відсутня. Цією особою виявився адвокат Григорія Бушака, місце якого було вільним.

- Адвокат пана Бушака, у зв’язку із його зайнятістю по іншій справі, - почав говорити суддя, - попросив суд провести сьогоднішнє засідання без нього, про що написав відповідну заяву.

- Підсудний Бушак, що ви про це думаєте?

- Я не проти проведення сьогоднішнього засідання без мого адвоката, - відповів підсудний і засідання розпочалося.

По традиції, із чисельної кількості свідків, з’явився лише один - той самий хлопець, що сидів у коридорі майже поруч із працівником УБЕЗ Петренком.

Він, Прокопов Дмитро Олександрович, студент кооперативного технікуму (майбутній юрист), дійсно виявився понятим.

- Чи є у вас при собі якісь документи, що засвідчують вашу особу? – поцікавився суддя у студента.

- Немає, - відповів той і оскільки свідок виявився не дуже балакучим, його почали одразу допитувати.

І тут «Союз»

- Де і як ви приймали участь у справі?

- Я був понятим при опечатуванні купюр для хабара.

- Чому саме ви?

- Я знаходився зі своїм знайомим біля магазину «Союз», що розташований на центральному ринку. До нас підійшов чоловік, представився працівником міліції та попросив стати понятими.

Нас повели до будівлі УМВС України у Чернігівській області, де у нашій присутності (попередньо нас ознайомили із нашими правами та обов’язками) були помічені купюри, долари США, номіналом 100 доларів кожна. Загальної кількості не пам’ятаю.

Потім ми підписали протокол і розійшлися.

Ввечері того ж дня мені зателефонував співробітник міліції, той самий, який просив бути понятим, та попросив мене разом із знайомим під’їхати до УМВС.

По проїзді ми спостерігали за оглядом мобільних телефонів затриманих.

- Пригадайте, будь ласка, той день. О котрій годині до вас підійшов міліціонер і запропонував бути понятим?

- Не пам’ятаю, мабуть у першій половині дня.

- Цікаво, права і обов’язки пам’ятаєте, а час їх повідомлення ні.

- Я вийшов із дому десь о восьмій, зайшов по дорозі до знайомого. Часу не пам’ятаю.

Після нашої згоди бути понятими, нас привели до УМВС, де ми користувались ліфтом, але на якій поверх піднімались не пам’ятаю.

Коли зайшли до кабінету, то нам сказали, що зараз буде проходити мітка грошей для дачі хабара. Після мітки (переписування номерів купюр та нанесення на них написів спеціальним маркером) гроші запакували у конверт.

Поняття понятого

- Чи віддавали комусь цей конверт у вашій присутності?

- Не пам’ятаю. Взагалі вся процедура тривала більше години і закінчилася близько 12 години.

- Хто знаходився під час мітки у кабінеті?

- Я, міліціонер, мій знайомий на прізвище Гладкий та, як зрозумів, чоловік, що подавав заяву до міліції.

- Як ви здогадалися, що саме він подавав заяву?

- Із його розмови з міліціонером.

- З якої саме розмови?

- Не пам’ятаю.

- Чи покидав хтось із перелічених вами осіб кабінет, під час мітки грошей?

- Ні, вони весь час знаходилися в кабінеті. Після мітки купюр, ми з Гладким покинули УМВС.

- Чи впевнені ви, що підписували протокол саме у той день, коли проходила мітка купюр?

- Так.

- Звідки впевненість?

- Я так вважаю, оскільки того ж дня ввечері нас знову викликали до міліції.

- О котрій годині?

- Між шостою і сьомою.

- Дякую за точність. Дивно, що ви точно не можете сказати про ранковий час того дня. Що ж було ввечері?

- У присутності підсудного…

- Якого?

- Того що далі від мене.

- Бушак! Підніміться! – попросив суддя. – Цього?

- Так, у його присутності ми оглядали його ж телефон. Міліціонер брав телефон, відкривав папку з смс-повідомленнями, показував нам зміст кожного з них та дату й час їх відправлення-прийняття.

Ці дані переписувалися у протокол. Потім телефон опечатували.

- У що його опечатували? У паперовий чи целофановий пакет?

- Не пам’ятаю. Далі ми оглядали другий телефон у присутності іншого з підсудних – повідомлень у ньому не було.

- А дзвінки оглядали: здійснені й прийняті?

- Не пам’ятаю. Уся процедура тривали години півтори.

Кур`єр з УБЕЗ

- Як вас повідомили про виклик до суду і коли?

- Позавчора, повісткою.

- Після одержання повістки до вас не підходили міліціонери, зокрема той, що просив бути понятим та мітив гроші, із якимись проханням, побажаннями тощо?

- Саме він мені повістку й приносив.

- Як так? А після того, ви ще з ним зустрічалися?

- Так.

- Де й коли?

- Сьогодні, у будівлі суду.

Дива дивні. З яких це пір співробітники УБЕЗ підробляють судовими кур’єрами?

Після допиту пана Прокопова, особливу цікавість для суду представляє й інший понятий, Гладкий, який на засідання не з’явився.

Але із його допитом може виникнути проблема, оскільки, за інформацією судді, Гладкий наразі …служить в армії.

Фото: Персональна Web-сторінка Артема Стаха