Плата за хімікати: Громадські слухання завершились «евакуацією»

Громадські слухання з приводу підвищення плати за водопостачання перетворилися у суцільний піар певних політичних сил та громадських організацій.

Обурені планами влади щодо підвищення тарифів та очищення води «американськими пігулками», мешканці міста освистали та зганьбили представників влади. Вони, за думкою більшості, цього й прагнули – щоб визнати слухання недійсними.

Вчора ввечері у міському палаці культури хіміків відбулися громадські слухання щодо підвищення тарифів на водопостачання. Зокрема, до складових тарифу на послуги водопостачання у проекті рішення про підвищення тарифу додано вартість поліфосфату – препарату для обробки води.

Владу представляли дві особи. Це заступник міського голови Микола Літвінов, який незважаючи на шалену спеку був одягнений у костюм, та депутат міської ради Олександр Шкінь – директор КП «Чернігівводоканал».

О 18-й годині зал палацу культури вже був заповнений майже вщент, в той час як пан Шкінь не міг звільнитися від представників місцевих ЗМІ. Вони взяли його в облогу та не давали проходу на підходах до залу.

Першим взяв слово головуючий на слуханнях заступник мера. Але декілька хвилин не міг почати промову через нескінчені вигуки «Ганьба!», «Скільки можна підвищувати?» та свист із залу.

Врешті-решт, незважаючи на шалений галас, пан Літвінов почав говорити. Він представився сам, та представив директора «Водоканалу», оголосив мету зібрання та план заходу. Говорити було нелегко, оскільки зал не вщухав ні на мить.

Стало відомо, що спочатку слово буде мати Олександр Шкінь, якому надано 40 хвилин для доповіді…

- Це забагато для нього – лунало із залу.

…потім право виступу нададуть усім бажаючим, які попередньо запишуться, причому, як зазначив пан віце-мер, бажано, щоб виступали по черзі противники та прихильники підвищення.

Коли мікрофон у руки взяв директор «Водоканалу», галас та невдоволення у залі посилилися.

Пан Шкінь говорив довго, впевнено, підтверджував свої слова різноманітними графіками та таблицями, які відображалися на великому екрані, але зал тільки іноді стихав та й то лише на хвилину-другу.

Час від часу присутні в залі починали шалено аплодувати, щоб заглушити слова доповідача. Той робив паузу, чекав, поки оплески стихнуть, та знову продовжував «гнути свою лінію».

Після виступу директор відповідав на питання присутніх, які намагалися вести діалог з ним .

- Куди пішли 11 мільйонів? – вигукнув хтось із присутніх, на озвучені паном Шкінем деякі минулорічні цифри.

- Вкрали! – відповіли із залу.

- Ну навіщо ви так! – засмутився директор та почав виправдовуватися.

Цікавим було питання від жінки похилого віку, якій важко було підійнятися на трибуну, тому вони підійшла до сцени.

- Чому в Олександрівці, у шикарних будинках багатіїв, вода рікою ллється, а ми повинні за неї платити? Чому їх витрати ви хочете повісити на плечі нас, пенсіонерів, які миються всього раз на тиждень?

Пан директор не знайшов що відповісти пенсіонерці.

Першим із залу на трибуну піднявся дідусь, якій чітко і виважено доповідав про повну бездіяльність влади на фоні постійного зростанні тарифів.

- Ви кажете, - звернувся він до Олександра Шкіня, - що 60% труб зношені. А куди ж йшли всі наші гроші за 18 років незалежності? За цей час можна було замінити всі труби.

- Ми вас обираємо, і тому ви повинні виконувати нашу волю, а ви по радіо навіть не сповістили про час початку слухань. Невже навмисно, щоб якнайменше людей були тут присутні?

- Чому я повинен платити за 300 літрів води на добу, коли більше 12 не витрачаю?

Це лише деякі із питань представників громади похилого віку.

А далі почалося найцікавіше. Несподівано на сцені з’явився представник громадської організації «Народний контроль» Зінін, сам собі надав слово, взяв мікрофон та почав заводити, й без того розгарячілу залу.

- Шкінь каже, що у «Водоканалу» немає грошей. Але ж саме він деякий час тому офіційно заявляв, що його підприємство планує закупити пігулок для очищення води на півтора мільйони цього року, і на 6 мільйонів наступного.

Потім Зінін проголосив три пункти, у яких зокрема йшлося про недопустимість використання водоочисних таблеток та підвищення тарифів і запропонував пану головуючому поставити їх на голосування.

Шкінь тихенько посміхався, сидячі у президії, а Літвінову така самодіяльність на сцені не дуже-то й подобалася, і у голосуванні він звісно ж відмовив, аргументуючи це несвоєчасністю цього, оскільки перед голосуванням слід надати слово для виступу кожному бажаючому.

- Го-ло-су-єм! Го-ло-су-єм! – почав скандувати Зінін, якого підтримала більшість залу, та депутат міськради Іван Донець, що також галасував біля мікрофону у середині залу.

- Громадські слухання скінчилися, всі присутні можуть бути вільні – несподівано заявив заступник мера та разом із директором «Водоканалу» почав прямувати до спуску зі сцени.

- Не пускайте Літвінова! Затримайте його! – заревів у мікрофон депутат і вмить біля сцени з’явилися бабусі та перекрили хід Літвінову зі Шкінем, яким нічого не залишалося, як повернутися на свої місця.

Далі мікрофон почав гуляти по руках представників різних політичних сил та громадських організацій, які відверто піарилися та будоражили залу.

Депутат Новозаводської райради Андрій Глухенький подарував директору «Водоканалу» пачку засобу для пральних машин «Calgon», та запропонував йому спочатку випробувати на собі дію засобу перед випробовуванням його на людях.

Потім на сцену піднявся Іван Донець та почав обзивати А.Глухенького «помаранчевим», на що останній почав крутити пальцем у скроні у його напрямку, а потім підійшов ближче, приставив свій палець до скроні Донця та почав крутити там.

- Микола Іванович, а де секретар? Хто вів протокол слухань? – поцікавилися у головуючого, оскільки він постійно наголошував на протоколюванні заходу.

- Секретар вже пішов, тому що я оголосив кінець слухань.

- Але ж назвіть хоча б його прізвище, якщо він взагалі був?

Пан Літвінов нічого не це не відповів.

Закінчилися ж слухання голосуванням по пунктам Д.Зініна, якого вже в залі не було, як і панів Літвінова зі Шкінем. Їм все ж таки вдалося «евакуюватися» через вихід, розташований на сцені.

Слід зазначити, що і у залі до голосування досиділи ледве третина з присутніх на початку. Між тим і їх виявилося немало, майже 280 осіб.

Всі три пункти були підтримані майже одноголосно, а тому вдогін з’явився й четвертий, про звільнення О.Шкіня з посади. Як і попередні три, він також отримав майже всі голоси присутніх.

На виході з палацу культури пана Шкіня затримала людська громада, яка не відпускала його з півгодини та висловлювала йому свої думки про нього, його відомство та підвищення тарифів. Директор мовчки вислуховував чернігівців.