Війна не закінчується

Сьогодні у Чернігові з нагоди 19-ї річниці виводу радянських військ з Афганістану відбулося вшанування пам’яті земляків, загиблих у далекій азійській країні.

Близько двох тисяч чернігівців брали участь у бойових діях на території Афганістану.

Кожен двадцятий з них повернувся додому в цинковій домовині.

Пам’ятати про них, турбуватися про ветеранів-«афганців», забезпечувати їх житлом, роботою і ліками – це обов’язок влади, – наголосив у своїй промові міський голова Чернігова. Олександру Соколову свого часу також довелося пройти через Афганістан.

Учасникам афганської війни і родичам загиблих на ній вручені почесні грамоти та медалі «За громадянську мужність» і «За звитягу». Серед нагороджених був і колишній воїн-афганець, а нині командир частини військової авіації Сергій Шаповалов.

«Дело в том, что 19 лет назад я как раз границу пересекал в этот день. 15 февраля 1989 года я пересек мост Дружбы на бронетехнике. Поэтому... Мысли, эмоции они за эти 19 лет практически не стерлись. Они такие же остались живые. Воспоминания... Не могу сказать, что 19 лет что-то изменило в душе, в сердце. После Афганистана я был год в Косово, выполняли боевые задания. Потом в Сьерра-Леоне, Африка. И после этого еще в дважды в Либерии...» - розповів Сергій Шаповалов.

Слід зазначити, що 15 лютого – це свято не тільки тих, хто воював у Афганістані. Українці брали участь і у військових конфліктах у В’єтнамі, Анголі, Ефіопії, інших країнах.

Ще кілька років тому у Чернігові мешкали два учасника корейської війни 1950 року і колишній військовий радник СРСР в Єгипті під час арабо-ізраїльської війни 1969 року.

Після мітингу-реквієму біля пам’ятника воїнам-«афганцям» їх вшанування продовжилось на міському кладовищі Яцево.

Війна – це жахливо. Це те, що суперечить духовному єству людини.

Мені не довелось побувати на справжній війні. На щастя. Але я бачив її згарища.

Досліджуючи причини і наслідки Придністровської війни 1992 року, спілкувався з її учасниками і вивчав документальні матеріали в Дубоссарах, Тирасполі, Бендерах.

На власні очі бачив ущент зруйнований і спаплюжений Грозний. Не стримав сльози в тому самому шкільному спортзалі у Беслані.

Такі речі не забуваються і навряд чи колись переосмислюються. І тому в душах багатьох з тих, хто пройшов Афганістан і повернувся живим, та війна ще триває.

Слухати сюжет на радіо Високий Вал