Чернігів: Герої Помаранчевої контрреволюції

Гасло “Бандитам — тюрми!”, звичайно ж, не треба розумiти примiтивно та буквально. I все ж у широких мас народу нездоланною є тяга до “правди i справедливостi”. Саме на цьому приходять до влади, виграють референдуми i таке iнше.

Тому не дивно, що люди, котрi пiдтримали нову владу під час Помаранчевої революцiї, резонно чекали вiд цiєї влади отої “справедливостi”, тобто воздаяння кожному — по заслугах. У тому числi й за пiдсумками багатостраждальної i драматичної президентської виборчої кампанiї.

I якщо вже Верховний Суд України винiс основний вердикт — другий тур виборiв був сфальсифiкований, то аналогiчними мали б бути i, так би мовити, локальнi вердикти. Однак за минулi пiвтора року виннi в грандiознiй фальсифiкацiї всенародного волевиявлення, яка складалася з тисяч маленьких фальсифiкацiй, вiдбулися переважно легким переляком.

Декого “пожурили”, декого — трошки засудили. Навiть там, де тягло на серйознi покарання згiдно з недавно посиленою кримiнальною вiдповiдальнiстю. Цебто, за пряме фальшування виборiв. Або за пiдкуп. Чи розтринькування видiлених на вибори коштiв.

Утiм, наша неповоротка Фемiда хоч i поволi, але ж “дiстає” героїв помаранчевої контрреволюцiї. Свiдчення цього — два судовi процеси, завершенi в Чернiговi.

 У першому за перевищення влади або службових повноважень (ч. 2 ст. 365 КК України) 5 рокiв позбавлення волi отримав колишнiй заступник начальника обласної мiлiцiї пiдполковник Iван Кочубей.

26 листопада 2004 року, в розпал Помаранчевої революцiї, трапився iнцидент, яким Чернiгiв прославився на всю Україну. Того дня величезний мiтинг чернiгiвцiв вимагав вiд сесiї мiської ради визнати сфальсифiкованим другий тур виборiв. Мiлiцiя пiд командою Кочубея застосувала проти мiтингуючих не просто “засоби впливу”, а мiлiцейськi кийки i навiть газ.

У результатi були потерпiлi, яких з отруєннями доставили в лiкарню.

 Майже пiвторарiчна судова епопея завершилася вироком. Правда, 5 рокiв ув’язнення полковнику присудили, як у народi кажуть, умовно — тобто, з вiдстрочкою виконання, якщо протягом цього термiну пiдсудний знову чогось подiбного не накоїть.

Проблематичним залишається й рiшення суду — стягти з пiдсудного 12850 гривень компенсацiї постраждалим пiд час iнциденту людям. Полковник пред’явив суду папери, з яких випливає, що вiн, по сутi, бомж: нi житла, нi майна — все належить родичам.

Навiть чималенька мiлiцейська пенсiя йде на погашення боргiв — судовi було пред’явлено якiсь борговi векселi. Так що вибачайте…

Другий суд не менш цiкавий. Коли в президентську виборчу кампанiю Московська Церква, забувши про закони й заповiдi, почала вiдкрито агiтувати за кандидата вiд кучмiстської влади, знайшлися священики, якi виступили з протестом проти цього.

Серед них i отець Сергiй Iваненко-Коленда, священик одного з чернiгiвських храмiв.

Реакцiя керуючого Чернiгiвською єпархiєю Московського патрiархату єпископа Амвросiя була негайною: священика звiльнили зi служiння. Ще й публiчно звели наклепи на нього.

Пройшло бiльш як пiвтора року. Отець Сергiй i досi не може служити. Але натомiсть виграв суд у єпископа. Новозаводський районний суд Чернiгова постановив, щоб Чернiгiвська єпархiя УПЦ МП спростувала у своїй газетi “Троїцький вiсник” наклепи, зведенi на отця Сергiя. А ще виплатили йому 1700 гривень компенсацiї за образу.

Отож хоч i потихеньку-помаленьку, герої помаранчевої контрреволюцiї, — антигерої виборiв отримують своє. Тiльки чи багато таких прикладiв?