Останнє оновлення: 22:27 понеділок, 20 лютого
Особистість
Ви знаходитесь: Економіка / Україна / Пілот Віктор Марунчак підкорив Антарктиду. Фото
Пілот Віктор Марунчак підкорив Антарктиду. Фото

Пілот Віктор Марунчак підкорив Антарктиду. Фото

Відважний льотчик прожив торік на цьому загадковому і суворому континенті 40 днів та налітав Найвищий на планеті шостий континент Антарктида (у перекладі «протипівнічний») – жорстокий, підступний, загадковий і сповна ще не вивчений і не досліджений.

Знаходиться він у південній півкулі навколо географічного південного полюса й охоплює майже 10% суходолу Землі.

Таємнича крижана пустеля

Саме тут зосереджені 70% світових запасів прісної води та 90% криги. 99,5% поверхні покриває материковий лід завтовшки понад 4 кілометри.

Лишень 0,3% вільні від льоду – остови, ділянки узбережжя, так звані оази і окремі гребені й гірські вершини, що підносяться над крижаною поверхнею.

Суворі природні умови – навіть літні температури не перевищують нуля. Опади тільки у вигляді снігу, часті завірюхи. Сніг спресовується під власною вагою (завтовшки до 1800–2000 метрів).

Тут тріскучі морози – дослідниками зафіксовано найнижчу температуру мінус 89,2 градуса Цельсія, а в грудні 2013 року навколо японської полярної станції «Купол Фудзі» – навіть 91,2 градуса нижче нуля. Температура мінус 40 можлива протягом усього року.

Різкі температурні контрасти, часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили 80–90 метрів за секунду.

Протягом року тут буває лише один схід і один захід сонця.

Відповідно до Конвенції про Антарктиду, яка набрала чинності 23 червня 1961 року, континент не належить жодній державі. Дозволено тільки наукова діяльність. Тут знаходиться біля 40 міжнародних станцій. Функціонує на континенті і єдина українська станція «Академік Вернадський», розташована на мисі Марина острова Галіндзе.

Наодинці з небезпекою

Віктор Марунчак міг би літати, як і раніше, над спекотною Африкою. Та жартома розповість, що не раз допікав начальство, аби відправили його замість Африки кудись на південь. Напросився в Антарктиду – південніше вже нікуди, як і небезпечніше.

Літати доводилося на удачу: запасних аеродромів, злітних смуг, радіозв’язку на цьому суворому континентові немає. Погода змінювалася раптово: бувало, що за 4 години польоту – разів шість – сім. Повідомляти про завірюхи й снігопади нікому.

Політ, як кажуть, квиток в один кінець. Розраховуєш, окрім удачі, на власні досвід і майстерність, на вміння й професійність, силу волі й витримку. Звісно, подекуди, аби виконати завдання і вижити, доводиться відхилятися від норм і правил. На такий свідомий ризик здатен тільки Професіонал з великої літери – із винятковим володінням авіатехнікою та неймовірним самоволодінням. Тільки коли пілот і літак злиті воєдино, є право ризикнути.

– Втішав себе, що в Бога багато хороших днів, і зайвий раз не ризикував, – відповість коротко й чітко на мої запитання «страшно – не страшно?», «ризиковано?», «холодно?». – Не квапився приймати рішення. Зважував всі «за» і «проти», перш ніж сісти за штурвал. Хороший пілот не той, який вибереться із халепи. А той, котрий в неї не влетить. В Антарктиді погода може «забарахлити» миттєво. Настороженість, постійна готовність до можливих змін стають повсякденними супутниками.

Ця примхлива дівка, як іменують бувалі дослідники й пілоти континент, здатна зрадити в будь-яку мить зненацька, не попереджуючи. Захоплення й ніжність від першої зустрічі з Антарктидою зникають швидко, бо «сюрпризи» з’являються з нічого, навіть із первозданної довколишньої білизни снігів, зі спокою і тиші.

Крижані айсберги й льодяні гори, кам’яні скелі, невидимі та покриті кригою тріщини, мов дрімаючі звірі. Сніг то падає тихо-тихо, то кружляє тугими вихорами, що несуть за собою стокові вітри й заметілі.

Одноманітність пейзажу протягом кількагодинного польоту, тіні від айсбергів, що втрачають різкість, сліпучий іскристий сніг та лід, вітри й завірюхи стають недругами льотчика. Арктична краса, без перебільшення, підступна й подекуди зловісна. Свіжий сніг налипає на лижі, а ще припорошує товстим шаром тріщини, роблячи їх невидимими.

Пілотам, які літають у високих широтах, доводиться розраховувати тільки на власні сили, їм потрібен особливий талант. АН-2 – один у безкрайньому небі. Якщо й приземлишся десь у крижаній пустелі, ніхто не прийде на поміч і не відшукає. Інше небо, невідома земля, незнаний клімат.

Хоча Віктор Марунчак і політав у далеких світах, Антарктида не залишила приємних спогадів, і ностальгії за «романтичним» континентом немає. Більш близьке йому небо Судану, Мадагаскару, Танзанії, Кенії, Уганди, Конго… Адже пролітав над Африкою аж десятиліття.

Правда, крижані льоди шостого континенту – випробування для сміливців, і він склав екзамен на професійність на відмінно. У архіві – сотні знімків, відео, документальне кіно. Подекуди сниться те сліпуче безмежжя з тріскучими льодами, в яких кожна тріщина – підступна пастка для людини.

До слова, розповідає Віктор про небезпечні польоти як про звичну і буденну справу – дотепно і з жартами.

– Не повірите, але рятували мене від холодів не імпортні круті чоботи, а наші, чернігівські, бурки. Коли в польоті 10–12 годин, ноги в них не замерзають, не мокріють. До того ж, їх легко просушити за відсутності комфортних побутових умов, – розповідав при зустрічі. – Вважайте, що врятували бувалого льотчика-інструктора звичайні бурки і хутряний комбінезон.

Допитливі сусіди

Доводилося читати, що 30 мільйонів років тому в Антарктиді вирувало життя і континентом розгулювали динозаври. Можливо, так і було насправді. Та нині в безлюдній крижаній пустелі, що омивається Південним океаном, господарюють пінгвіни. Ці допитливі сміливці звикли до дослідників – біологів, гідрологів, екологів, інших науковців, котрі спостерігають за кліматом, за озоновим шаром, вивчають прискіпливо флору і фауну.

Рослинність – лишайники (близько двохсот видів), мохи (десь з 50 видів), водорості (майже 700 видів). У літній період спостерігається явище барвистого снігу – то колонії водоростей.

На землі пілотів і науковців зазвичай чекають тільки пінгвіни та ліниві тюлені. А ще довкола станції літають суворі й великі птахи поморники.

– Імператорські пінгвіни людей зовсім не бояться: підходять близько, роздивляються, смикають за комбінезон. Рибу виловлюють тільки у воді, та й їдять тільки у воді, – розповідав Віктор.

Людина певною мірою вчиться у цих птахів адаптуватися до незнайомого і незвичного, виживати за будь-яких умов.

– Скажімо, треба води. Бензопилою вирізаєш брилу льоду, розтоплюєш і п’єш.

Формула успіху

Насамкінець розмови запитаю у Віктора Марунчака, що тримало його у арктичному небі й додавало сили.

– Донька і син. Завжди думав, що вони чекають мене живим, – така проста формула успіху й перемоги.

Думав про дітей, коли в авральному темпі (за добу) збирали з техніком свій АН-2 (до Антарктиди все доставляється кораблями), коли сліпили очі сніги, коли снігова завірюха бушувала за кабіною і не видно було світу білого, коли здійснював посадку на краєчок крижини…

– Дослідна станція – то як окрема безлюдна планета, де пальне – як життя. Є тепло – є надія. Дні без польотів – час для спогадів, роздумів і сну. А сниться в далеких світах рідна земля, найрідніші люди, – слова у вустах відважного пілота на вагу золота.

Він знає, що каже.Є в Україні є такі пілоти.

Ольга ЧЕРНЯКОВА.
Фото із архіву Віктора Марунчака

Коментарі (2)

Ольга Романюк | 2017-01-05 17:43

Колеги, навіщо тулити до мого матеріалу чужі фото??? Не питаючи автора, взяли із "Часу Чернігівського" ще й розбавили зайвими знімками. Негайно видаліть два останні фото стороннього літака - вони, як приший кобилі хвіст!!!

Сало | 2017-01-05 15:36

Як пінгвіни, смачні?
закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!



Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті "Високий Вал"

SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  Заповідник "Чернігів Стародавній" представив півстоліття своєї історії - відео

SVOBODA.FM


RedTram
Загрузка...
Північний вектор