Як Леон-символ року "любов крутить"

Cвого часу підприємливий голова колгоспу віддавав перевагу м’ясній худобі, ставився до неї з увагою і повагою. Тож не випадково тамтешні бички вражали вгодованістю і були гідними дипломів та призів на республіканській чи всесоюзній виставці.

Від реалізації умів він отримувати зиск на користь і колгоспу і селу. Коли ж приїздили сюди за досвідом, голова був небагатослівним і, багатозначно примруживши око, казав:

– Бичок, щоб ви знали, тварина делікатна – його треба почути. Підійдіть до нього з добром та ласкою, щиро і довірливо прошепочіть на вухо: “Що тобі треба?». І він відповість: “Якщо ти хороший господар, нагодуй мене на один карбованець, а взамін отримаєш півтора...”. Ми таке зуміли почути. Прислухайтесь і ви – не пожалкуєте...

Відтоді минуло більше трьох десятиліть.

Давно вже немає того колгоспу. Не залишилося і сліду від гомінкої ферми. Відійшов у небуття і згадуваний голова колгоспу.

Але його оригінальна, мудра порада не забувається, а тим паче нині, коли стартував Рік Бика. Закортіло і собі поспілкуватися у натурі з живим, справжнім биком у його іменинний рік. Та ще з таким Рябком, Колосом чи Ремезом, що не тільки нагулює м’ясо перед забоєм, а й справно виконує “мужицьку” роботу, продовжуючи рід червоно- і чорно-рябих, червоних і чорних, молочних і м’ясних...

Та ось проблема – куди ж податись? Якщо ра-ніше, до горезвісних реформ, велика рогата худоба утримувалась майже у сорока господарствах району, то нині, за даними фахівців агроуправління, тільки в одинадцяти сільгосппідприємствах. І тільки на двох фермах дозволено парувати корів бичками. Там вони не такі собі доморослі простачки, а мають високий статус племінних, особливо цінних тварин. Найповажніші з них, стверджують спеціалісти, знаходяться у Сергіївці, туди і порадили поїхати.

Супроводжувати нас на самісіньку периферію району згодився заступник директора ТОВ “Агрікор” (цьому сільгосптовариству і підпорядковане сергіївське відділення) Сергій Петренко. Дорогою залюблений у тваринництво керівник (бо і сам за фахом зооінженер) “готував” кореспондента «теоретично» до зустрічі із своїм улюбленцем – бугаєм на ймення Леон із породи “лімузин”. За його словами, цій породі французької селекції немає рівних у м’ясному скотарстві. “Лімузини” що виростають великі, як гори, що дають м’ясо найкращої якості (столичні ресторани Києва у захопленні від такої яловичини).

Полюбились ці тварини і “Агрікору”. За декілька років у Сергіївці встигли наростити їх стадо до 68 голів. І планують розширювати на перспективу.

За рахунок закупівлі бугаїв та сім’я у Франції. Є вже попит на племінних сергіївських бичків і в Україні, заявки на їх придбання подали господарства Сумщини, Львівщини. І в тому, що у Сергіївці сформоване племінне ядро “лімузинів”, незаперечна заслуга, стверджує Сергій Петренко, саме бика Леона, котрий у трирічному віці важить майже тонну(!) – 980 кілограмів.

Не терпілося швидше побачити цього здорованя. Нарешті машина звернула праворуч, і через декілька хвилин нас чекала ... несподіванка. Бо ж уявлявся Леон у затишному приміщенні, в “аристократичних” умовах утримання (відомо, що раніше цінних бугаїв-плідників на племпідприємствах годували за спеціальними, високопоживними раціонами). А тут – звичайний загон посеред степу, у якому просто неба вигулюється худоба. Мала і велика.

– Нічого страшного, - заспокоює Сергій Петренко, - “лімузини” холоду не бояться. Їм тут ще краще, ніж у сараї. Правда ж, Леоне?..

Масивний бик, припорошений пухнастим снігом, нагадував у своєму стаді Діда Мороза, тільки без посоха і торби. Зачувши кличку, він гордо підняв голову. Мовляв, я тут найстарший, а ви що хочете? “Добридень, Леоне!”, – вітаємось. Замість відповіді він, жадібно втягуючи ніздрями морозне повітря, поважно засопів. Але те, що хотів сказати, і без слів та перекладача читалося у його великих очах.

- Не бійтесь, підходьте ближче, - неквапно ремигав Леон. – Питайте усе, що цікавить – розкажу, як тільки зможу.

- Не холодно? – запитую, щулячись від морозного вітерцю.

- Аніскілечки. Головне, що вдосталь корму, аби досхочу наїстись, та підстилки, щоб було де прилягти...

- І чим годують?

- Силосом і соломою. Ми ж – не вибагливі до кормів, не марнотрати, споживаємо їх у півтора рази менше, ніж наші родичі “абердино-ангуси”. А, значить, і економніші, вигідніші для господарів. Влітку ж нас хоч і зовсім не годуй – було б тільки де пастись.

- А правда, Леоне, що ви багатодітний?

- Чистісінька, - задоволено кивнув головою у бік стада. – Від мене у Сергіївці народилось уже 23 телят.

- Пора вже присвоювати звання батька –героя...

- Спасибі, не відмовлюсь.

- Окрім цього, кажуть, що Леон – багатожонець...

- Аякже. На 28 корівок-подруг я – один. І любові моєї вистачає на всіх...

- Телятка народжуються теж у загоні? На морозі?

- А що тут такого? – із незворушним спокоєм просопів Леон (у нас же, чесно кажучи, тієї миті від холоду пішли дрижаки по тілу.

Сергій Петренко розтлумачив те, що ми не зуміли второпати: телята дійсно народжуються прямо у загоні, під відкритим небом, і ніхто їм при цьому не допомагає. Корівку із телям під час розтелу стадо оточує щільним кільцем, ніби захищаючи від сторонніх. Хоча “лімузини” за своєю природою і не агресивні, мають спокійну вдачу. Та і роги у переважної їх більшості зовсім відсутні – така генетична особливість породи).

- Запитай іще, кого Леон любить найбільше? – прошепотів Сергій Петренко.

- А я і так скажу, - підслухав Леон, наставивши, немов локатори, свої великі вуха. – Немає кращої людини, як головний зоотехнік Вікторія Станіславівна Крисько. Вона і фахівець від Бога, і добра, і турботлива... Знає увесь мій родовід, веде облік моїх дітей, знає про всі мої досягнення...

Дякую Леону за щирість, побажаю йому усіх гараздів, іще багато-багато дітей та люблячих подруг, щоб його іменинний рік Бика був справді щасливим. А водночас подумалось: не завадило б і чоловікам такої заповзятливості, як у Леона, - не знали б ми тоді ні демографічної, ні економічної кризи.

І то, мабуть, добрий знак – у пору Новоріччя поспілкуватися з Леоном, таким позитивним в усіх відношеннях: працелюбним, ощадливим, спокійним, урівноваженим, обачним і ... сильним. Нехай же увесь рік нам таланить зустрічати на життєвій стежині тільки добрих, порядних і життєрадісних людей.