Хто за Януковича, злазь!? або По кому пробив “Передзвін Придесення”?

Панове читачі, можете не проглядати цього матеріалу “Високого Валу”, бо нашого Інтернет –видання не існує! А значить все, що буде написано далі - чистісінької води плід ВАШОЇ уяви. А що надряпано НАШИМ віртуальним пером про п’ятий фестиваль „Золотий передзвін Придеснення” - це дрібничка , що зачепилася за сервер. Так що - не звертайте уваги, а значить і - не ображайтеся.

“А губернатор обзивається-я-а-а...”

- Інформатори... в найкращому розумінні цього слова, – так звернувся чернігівський губернатор Владислав Атрошенко до журналістів, які зібралися у найбільшому залі обласної адміністрації. Причому Владислав Анатолійович після першого слова зробив таку загадкову паузу, що зал кількома сотнями легень затамував дихання.

Правий, мабуть, був дідусь Фрейд із його теорією обмовок. Але це був тільки початок!..

До теми:

• Редакторів - карати на горло чи милувати?

Ким тільки журналістів не називали за півтори години зустрічі чиновники від влади і засобів масової, не побоїмося цього слова, інформації!

Втім губернатор дав відмашку – говоріть усе, що думаєте. Сьогодні, заради свята, можна:

- Журналіст повинен казати правду! І жоден чиновник не може сприйняти це як особисту образу.

Обстріл компліментами

Дульки дві! Журналістам одразу слова не дали. Вхід вступила важка артилерія від влади і чиновників. Як вони нас тільки не ублажали! Як не облизували! Ким тільки не обзивали?!

І сівачами, і орачами, і творцями історії краю!

Виявляється це саме ми, мов садівники, прививаємо народу рівень духовності і освіченості! Це ми несемо суспільну злагоду, займаємось відродженням виробництва і, напевне, підвищенням надоїв молока.

„Мамо, а він мене знову коровою обізвав!!!”

Саме журналістам, виходить, необхідно глибоко поклонитися і побажати рясного засіву і щедрого ужинку. Та ми ще й хлібороби! Ну, хлопці, ви даєте!

Однак виявилося, що насправді ми - будівельники!

Якийсь дядечко із партії Вужа, що українцям не чужа, почав гіпнотизувати нас, що ми будуємо нову Україну, нову добу.

„Ну от, самі нічого робить не хочуть, а нас знову заставляють!”

Він, як потопаючий, закликав нас працювати і на об’єднання, і на щасливу долю, і агітував, що владі треба об’єктивність. Та Господь з вами, Іване Сергійовичу, яка там об’єктивність, коли вам на Київ у Держкомітет, переганяли стільки грошей, що телерадіокомпаніям лінзу для об’єктива купити було неможливо! Мало не зігнулися від вашої об’єктивності!

Ху-у, добре, що хоч словами ловкими завершив:

 - Щоб після того, як ми підемо, життя було краще!

Буде! Ідіть уже швидше! Молимо Всевишнього, аби тільки мародери не поверталися!

На полі куликовому..?

Далі бойові дії тривали з перемінним успіхом. Одні дякували, вибачте, іконостасу київських гостей у президії за все - все - „Кожен кулик своє болото хвалить”.

Інші огризалися, що нова влада почала звільняти у районах „професійні журналістські кадри” за підтримку під час президентської тусовки кандидата від влади:

- Сподіваюся, що гоніння на редакторів припинять, а звільнені повернуться на роботу!

Шквал оплесків! Якщо по ним судити, то Януковича варто негайно повернути на трон!

Аж тут, нарешті, налетіли помаранчеві вершники-чапаєвці і задавили бунт на кораблі:

- Скажіть спасибі, що проти вас хоч кримінальних справ не порушили!.. Пишіть заяви на звільнення! Відчуйте свободу!

У черзі за нагородами

За нестачею часу президія і вся журналістська рать врешті-решт плюнули на суперечки і почали нагороджуватися!

А кого у нас нагороджують?

Правильно, тих хто ділить нагороди! Так було в усі часи! І наші, помаранчеві, не виняток. Як кажуть у нашому народі, ласкаве телятко дві матки ссе. Це про нас, про українців!

Газета „Чернігівський вісник” викинула незалежний коник півроку тому і була відлучена від обох грудей влади: і від грамот, і від подяк. Помаранчеві „Сіверщина”, „Біла хата” та „Світанок над „Сіверщиною”, які воювали за Ющенка „не щадя живота свого” - пролетіли, як фанера над Парижем. Нащо їх нагороджувати і задобрювати – все одно на Віктора Андрійовича працюватимуть!?

„По кількості нагород я суджу про загнивання держави –казав хтось мудрий ще до нашої ери. Це підходить і до епохи Леоніда Ілліча та Леоніда Даниловича...”

„Високому Валу”, якому зробили ласку і надали честь бути присутнім на нагородженні, дістався облизнень. Найбільший серед Інтернет-видань. Дякуємо, за довір’я! Виправдаємо! Нас іще жодного разу не посилали ні на Ю, ні на Я, ні на іншу літеру!

Хоча, солі на одне місце нам насипали, мовляв вас нема, як Інтернет-журналістики взагалі, і Інтернет-видання „Високий Вал” зокрема.

- Людоньки, шо ж це робиться! Хулігани від влади жизні лішають!

Королі і капуста

Закінчилося все прекрасно, як завжди. Справжні королі, що сиділи у президії, перїхали кудись і у гарному місці „Отведали чем Бог послал” з нагоди п’яного ювілейного фестивалю журналістики „Золотий передзвін Придеснення”. А основна маса журналістської братії, за винятком деяких ображених, на своїй тусовці у іншому кінці міста – подалі від королівського столу – хрумала не лише капусту на „журналістській гостині”.

Розповідають, що підступний журналіст „Високого Валу” нахабно пробрався на цю тусовку за помаранчевим талончиком, вправно схрумав усі харчові запаси невіртуальної „гостини” і зник у невідомому напрямку. Подейкують, що побіг вчитися журналістиці „настоящим образом”!

Кажуть, цим він завдав найбільш дошкульного удару і підірвав бойовий дух організаторів фестивалю. Чим би дитя не тішилося - аби не плакало!

А як ви думаєте?