Останнє оновлення: 16:50 вівторок, 2 квітня
фотовиставка
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / До сліз про тих, кого нема
До сліз про тих, кого нема

До сліз про тих, кого нема

Ці світлини вразили. Вони були зрозумілі і… пережиті. Так було і з Черніговом кілька місяців тому, коли люди у розпачі втрачали свої будинки.

Так відбувається і зараз, коли мільйони українців перетворилися на біженців у різних країнах і континентах…

Тому ці світлини не залишають  байдужими.  Переглядаєш ці роботи Бедрана Текіна і відчуваєш страждання, як свої. Як трагедії чернігівців в оточеному місті, коли людей позбавили всього, що ми називаємо  цивілізацією. Але не змогли їх позбавити прагнення жити і говорити своєю мовою.  Бо тоді мова стала маркером того, що ти є частиною народу, який бореться з поневолювачами за свободу і життя.

 

Про ці роботи митця із турецького міста Діярбакир  складно говорити словами. Їх треба бачити і відчувати. Дякую   Олені Ростальній,  працівникам Художнього музею Галагана,  Юрію Ткачу, які запросили нас у виставкову залу «підВал» та проєкту VAHA  HUB  за можливість побачити і відчути  ці роботи у старовинному  і вічно молодому  місті-герої  Чернігові.

Владислав САВЕНОК. Чернігів.

ПРО АВТОРА:  Бедран Текін (Bedran Tekin) народився у 1975 році у місті Діярбакир, Туреччина. У 1996-1997 рр. навчався на педагогічному факультеті університету Газі в Анкарі, Туреччина. У 1998 році переводиться на факультет живопису університету Дікл в Діярбакирі, Туреччина, який закінчив у 2000 році.

Поєднуючи живопис з документальною фотографією, митець брав участь у виставках сучасного мистецтва та презентаціях як в Туреччині так і за кордоном. Він є одним із засновників Асоціації фотографів-аматорів Діярбакира та фотостудії документальної фотографії WePhotos, а також продовжує створювати живописні полотна та відеофільми у власній майстерні у Діярбакирі.

Провів 6 персональних виставок у 2006-2016 роках в Італії, Словаччині, Бельгії та Туреччині. Також брав участь у 14 змішаних виставках у період між 2007 та 2017 роками, представляючи свої світлини та твори живопису.

Із анотації виставки, розміщеної  у виставковому залі:

«Виставка  в Чернігові . Проєкт «ThisPlace» (VAHA HUB)

У 2020 році почалася співпраця Художнього музею Галагана, ГО «Молодіжний драматичний театр «АмаТеа» та Приватної кіностудії в межах грантового проєкту VAHA HUB, за підтримки низки фондів та організацій з Європи, зі створення в різних країнах креативних та медійних хабів для підвищення інформаційної обізнаності суспільства з актуальними проблемами сучасності та реалізації інших ініціатив та проєктів, пов’язаних з мистецтвом для соціальних змін.

Результатом стало створення Чернігівського Хабу під назвою «Art and Media Hub» (Мистецько-медійний хаб). Хаб головним чином зосередив свою діяльність на донесенні до європейського слухача та глядача інформації про події в Україні, пов'язані з військовою агресією росії, яка тривала з 2014 року, становищем внутрішньо переміщених осіб та їхніми долями.

На другому етапі реалізації грантового проєкту Чернігівський хаб у партнерстві з хабами з Порто (Португалія) та Діярбакира (Туреччина) реалізовував проєкт «ThisPlace» (ЦеМісце, але назва у англійській вимові звучить дуже близько до «Displaced» (переміщений, витіснений)).

Підґрунтям для співпраці став політичний та історичний контекст трьох держав, які мають схожі тематичні фокуси – історії переміщених осіб. Курдський регіон був поступово асимільований в результаті політики, свідомо проведеної урядами та суверенними державами в географічних регіонах, де переважно проживають курди.

В Україні через військову агресію росії у Східному регіоні з 2014 року багато людей були змушені переселитися та стали внутрішньо переміщеними особами. Тема розглядається в широкому історико-культурному контексті – постімперський синдром сусіда, який чинить тиск та зв’язок з історіями старших людей на підтвердження урядової політики зі створення «радянських» людей і знищення національної ідентичності та мов.

До 1974 року Португалія зберігала панування над колоніями в Африці та Азії. Того року революція поклала край 48-річній диктатурі та 13-річній колоніальній війні (в Анголі, Мозамбіку та Гвінеї-Бісау). Колишні португальські колонії досягли своєї незалежності, а процес деколонізації призвів до сильного процесу міграції португальських білих поселенців до Португалії. За дуже короткий проміжок часу Португалія пройшла шлях до демократичної держави. Однак і сьогодні жителі неєвропейського походження все ще зазнають дискримінації в сучасному португальському суспільстві, а саме расизму та ксенофобії, що походять від «імперської ностальгії».

Діяльність проєкту розкривала ряд індивідуальних і суб’єктивних свідчень, використовуючи методи оповідання та інтерпретуючи їхні значення за допомогою спільних методів і різних засобів художнього вираження.  За допомогою мистецтва проєкт намагався запобігати дискримінації, упередженням, політичним спекуляціям і маніпуляціям, а також зробити ці проблеми видимими та оприлюдненими на міжнародній арені, охопивши широке коло громадськості.

Вже під час реалізації проєкту Чернігівському хабу довелося вносити корективи у свою діяльність у зв'язку з широкомасштабним вторгненням російських військ на територію України у лютому 2022 року. Результати проєктної діяльності, які були представлені з українського боку партнерам, намагалися максимального висвітлити події які відбувалися в Чернігові в лютому, березні, квітні 2022 р. та пізніше.

Заплановане на 2022 рік представлення результатів проєктної діяльності партнерів з Португалії та Туреччини довелося відкладати зв'язку зі складною ситуацією в Україні. Але, хоча проєкт офіційно закрито, співпраця продовжується, і до вашої уваги серія фотографій під назвою Nonexistent / Inessistent (Те, чого не існує), автор – Бедран Текін, Діярбакир, Туреччина.

Ця серія фотографій створена автором, натхненним книгою Італо Кальвіно «Лицар, якого не існує» (Cavaliere Inesistente). У книзі Агілульфо, герой-лицар не існує, попри те, що він дуже доблесний і благородний лицар. Точніше, він складається з блискучої яскравої броні, але, на жаль, броня порожня. Ми стикаємося з Агілульфо, одягненим у холодні обладунки, безстрашним, з ідеалами, але який є нічим іншим, як порожнечею та істотою, яка існує лише як нематеріальний об'єкт і представлений лише свідомістю. Його антипод – Гурулу, який має тілесне існування, але позбавлений розуму. Ці два герої, один з яких позбавлений тілесного існування, а інший – свідомості, насправді є конфліктом сущого й неіснуючого.

Сліди цих героїв, яких Кальвіно називає «нашими предками», приховані в обличчях усіх людей навколо нас, навіть нас самих.

Стародавні народи Месопотамії: єзиди, ассирійці, вірмени, курди, араби, алевіти, греки, які стали біженцями внаслідок воєн, і були вигнані зі своєї землі, такі ж хоробрі та благородні, як Агілульфо в романі, але вони не можуть існувати на цій землі, хоча вони, насправді, яскраві та показні.

Серія фотографій Nonexistent вперше була експонована у 2016 році в Крако, Італія.

Виставка репрезентує світлини з образами представників дискримінованих суспільних груп, створені засобами художньої фотографії, у авторській манері. Світлини відображають моменти життя та побуту, радості та смутку та виконані у чорно-білих тонах, щоб підкреслити важливі риси та ознаки, акцент з яких, у разі використання кольору, змістився б на виключно або переважно візуальне сприйняття образів.

Переглядаючи світлини виставки, ми бачимо людей, доля яких напряму залежить від політичної кон'юнктури, від залишків ксенофобії та національної ворожнечі. Але на світлинах – звичайні люди з їхніми радощами та бідами, з їхніми щоденними турботами і моментами відпочинку.»

 

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Stella Sezon та Constantine представили модну українську музику в Лондоні

SVOBODA.FM