Останнє оновлення: 11:21 вівторок, 11 грудня
наші подкасти / Вечеря на Свободі
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Мюзикл «Село і люди»: як він створювався і чого ще чекати глядачам?
Мюзикл «Село і люди»: як він створювався і чого ще чекати глядачам?

Мюзикл «Село і люди»: як він створювався і чого ще чекати глядачам?

Минулої середи команда «Свободи.ФМ», намагаючись утекти від осінньої депресії, потрапила на прем`єру народного мюзиклу «Село і люди», яка відбувалася у Чернігівському обласному філармонійному центрі.

Йшли на мюзикл, а фактично потрапили на сільське весілля…

Дійство так захопило, що нам захотілося обговорити побачене з людьми, причетними до створення цього феєричного музичного шоу.

Отже, гості нашого п`ятничного ефіру - митці, які все те шоу придумала і поставила на сцені - режисер Чернігівського обласного філармонійного центру, артист Дмитро Обєдніков та сценарист, помічник режисера Світлана Бунзяк.
Ведучий в студії Олександр Соломаха.
Передати побачене важко. Це як описати смак улюбленого пива чи цукерки. Весело, музично, змістовно. Як вдалося втілити таку задумку?
Дмитро Обєдніков: Таку ідею мали давно. З командою однодумців довго, давно і детально обговорювали. Фантазували. Хотілося чогось неймовірного і унікального. У якійсь мірі нам це вдалося.
Чернігів не звик до мюзиклів. На нашій сцені їх фактично нема. Як з цим починає працювати сценарист?
Світлана Бунзяк: Отримала завдання – ілюстрація, відображення сільського життя весело, гротескно, але не стереотипно. З чого ж почати? Що може краще відобразити це, як не сільське весілля. Сама я була на такому весіллі лише раз, але дуже запам’яталося. 
Лібрето створюється відразу, якщо є цікавий задум. 
Хлопець із села, дівчина із міста. Батько, мабуть, впливова на селі людина, сільський голова. До слова, вам вдалося навіть вплести сучасну реформу децентралізації. Одвічна суперечка – де потім жити молодятам, у селі чи в місті. Чому обраний саме такий сюжет?
Світлана Бунзяк: Вважаю, є такий стереотип, що місті завжди краще. Я в селі була досить мало. Мені здається, що там цікаво і не гірше, ніж у місті. Там є ж така платформа для життя, для розвитку, суттєвих відмінностей нема. По суті ці родини у цьому двоборстві. Родини ж ідентичні, але мають такий класичний конфлікт сватів.
У складі цього мюзиклу близько 30 артистів. Як проходив кастинг, адже не кожен актор вміє гарно співати, не кожен співак зіграє?
Дмитро Обєдніков: На щастя, у філармонійному центрі є з кого обирати. Ми вже не вперше втілюємо спільні проекти. Тому є люди, на яких цілком спокійно можна покластися. Для солістів звично перевтілюватися відповідно до композиції, яку виконують. Звичайно, потрібні прискіпливі репетиції. Коли ми подолали увесь цей шлях, вийшли на такий результат.
Чи змінювалася сама картинка під час репетицій?
Світлана Бунзяк: Розбіжностей у баченні не було, бо працювали разом з режисером. Були доповнення, творчий процес був злагодженим. Сильно корегувати не було потреби.
Дмитро Обєдніков: Образи, деталі, що були на сцені родом з мого дитинства. Моє літо проходило в селі. Усі ці дрібниці виринули з пам’яті. Артисти теж могли доповнювати.
Один з персонажів, мабуть, нагадує юного Дмитра Обєднікова. Хлопець, який мріє бути режисером, відучився у місті і повернувся організатором у село. Звідки ж такий образ?
Дмитро Обєдніков: Всі мріяли про підкорення столиць. Я чесно скажу, що мав думку працювати у районному центрі в клубі. Робити чесно те, що вмієш і хочеш. 
На якому етапі артисти на сцені розуміють, що процес пішов і він вдалий?
Дмитро Обєдніков: Мабуть, після перших бурхливих оплесків, після другої сцени. Це був номер заслуженої артистки естрадного мистецтва Ніни Коцур, і балетної та вокальної групи філармонійного центру пісня «Гоп-гоп-гоп». Коли артист віддається наповну, він потім отримую таку ж позитивну енергетику залу. Межа між залом і сценою зникає. Ми хотіли цю стіну зруйнувати з першого номеру.
Репертуар мюзиклу в основному пісні гуртів «ВВ», «ТІК», Вєрки Сердючки, була українська класика, народні пісні. Як це все поєднувати?
Світлана Бунзяк: Все через реальне життя, реальні емоції. Стільки ж драматичних сюжетів вмістилося до одного мюзиклу: протистояння сімей, весілля, радість кохання, розлучення. До кожної ситуації і лірика, і «попса». Якщо ця композиція подобається багатьом, якщо це «попса», це добре. Всі не можуть помилятися. Вважати, що це несмак не варто. Важливо враховувати форму і зміст. Якщо це викладено просто, то не означає, що без змісту.
У мережі можливо з’являться дописи типу, що режисер занадто захопився Сердючкою , яку неоднозначно сприймають. Як реагувати на таку критику?
Дмитро Обєдніков: Насправді такої критики я не зустрічав. Ми ж не робили спробу видати когось за Вєрку. Інколи пісня живе і без виконавця. Ми використовували пісні і не копіювали персонажа. Можна згадати День міста, що був нещодавно з тією ж Вєркою. Люди веселилися під пісні. 
Мені дуже подобаються пісні «Воплі Водоплясова», енергетика, яку несе Олег Скрипка. Мотиви гурту «Тік». Ці композиції поєднують всі куточки України: і Карпати, і Чернігів, і Вінниця. 
Для багатьох було приємним сюрпризом побачити на сцені джаз-бенд «Бісквіт». Як вдалося таку музику вплести в мюзикл?
Світлана Бунзяк: З якістю та атмосферою живої музики ніщо не може сперечатися. Хотілося, щоб у мюзиклі було все найкраще: декорації, репертуар, музика. Бенд – найкращих варіант з усіх можливих. 
Дмитро Обєдніков: З джаз-бенду «Бісквіт» все і почалося. Його керівник Дмитро Теребун колись сказав, що можуть зіграти не лише іноземну, а й свою, українську. Тобто перший імпульс – від нього. І цей проект і в них, і в нас стояв у планах. Вони як справжні професіонали грають будь-яку музику. 
Мюзикл – одна з прем’єр ювілейного 75-го сезону філармонійного центру. Чим новим ще тішитимете? 
Дмитро Обєдніков: Сезон місяць як відкрився. У листопаді буде концерт заслуженого артиста України Сергія Сулімовського, згодом сольний концерт Ольги Печко. До речі, обидва у супроводі джаз-бенду. Артистам хочеться виступати з живою музикою. За традицією – сезон новорічних казок і всяких дійств. Це триватиме ближче до 19 грудня і завершиться після Різдва. Заплановані вечорниці, День закоханих, День сміху і далі за календарем. 
У 2019 році, березень – сольний концерт Марини Макей. Щороку ми маємо такі масштабні плани. Ближче до травня теж буде великий проект. 
Чи встигає сценарист за всіма планами?
Світлана Бунзяк: Мені пощастило – натхнення з’являється від пустого екрану. Отримую виробниче завдання і починаю працювати.  
закрити

Додати коментар:

SVOBODA LIVE! - YouTube
SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM


Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

Реклама на сайті SVOBODA.FM


SVOBODA.FM - LIVE!
Фотоновини

  З початку року Чернігівська область отримала від «Укрнафти» 31,5 млн грн ренти

SVOBODA.FM

RedTram
Загрузка...
Північний вектор