Воланд, відомий як Валентин Гафт: „Спасибі вам...” ФОТОрепортаж

Вечір 15 вересня подарував багатьом чернігівцям творчу зустріч з відомим актором театру і кіно Валентином Гафтом.

Про інтерес до зустрічі з цією людиною годі й казати: квитків у касах драмтеатру не залишилось вже за тиждень, а адміністрації довелося збільшувати кількість місць у залі за допомогою стільців. Кажуть, навіть далеко не всім артистам театру дістались „контрамарки”.

Валентин Гафт на Чернігівщині не рідкий гість, адже його родинне „коріння” йде з Прилук. Тож спочатку – про біографію артиста.

Валентин Йосипович Гафт народився 2 вересня 1935 р. у Москві в єврейській родині вихідців з Полтавської губернії (свого часу Прилуки відносились до Полтавщини). До війни сім’я Гафтів жила більш ніж скромно, у комунальній квартирі на вулиці Матроська Тишина.

Початки акторської майстерності Валентин Гафт опановував у школі-студії МХАТу, а першим його фільмом було „Вбивство на вулиці Данте”. 21-річний артист отримав маленьку, майже безсловесну роль.

Потім було багато театрів: імені Моссовєта, театр сатири, театр на Малій Бронній, невеличкий театр на Спартаківській вулиці, „Лєнком”. Наприкінці 1960-х років Валентин Гафт на запрошення Олега Єфремова прийшов у театр „Соврємєннік”, який став для нього „рідним домом”.

Упродовж багатьох років у кіно Гафт отримував лише епізодичні та незначні ролі. Лише у 1970-х прийшло визнання, а справжню популярність артист здобув після того, як з ним почав співпрацювати Ельдар Рязанов.

Пригадаємо фільми „Гараж” (1979), „Про бідного гусаре замовте слово...” (1980), „Забута мелодія для флейти” (1987), „Небеса обітовані” (1991) – ролі, зіграні Гафтом у цих фільмах, стали кращими в його творчій біографії.

Ще були детективні серіали „Гонки по вертикалі” (1982) і „Візит до мінотавра” (1987), музична комедія „Чарівники” (1982), бойовик „Злодії в законі” (1988), „Анкор, ще Анкор!” (1992). І, звичайно ж, „Майстер і Маргарита” Володимира Бортка – фільм, в якому Валентин Гафт зіграв дві ролі – первосвященика Каїфу і „людину у френчі”. До речі, небагато людей знають, що в 1994 році вже було екранізовано відомий роман Булгакова (Гафт виконував роль Воланда), але той фільм так і не вийшов на екрани.

Театральна енциклопедія говорить про Валентина Гафта як про артиста: „...для Гафта притаманне гостре і точне втілення образа сучасного інтелектуала, поєднання аналітичності і темпераменту, глибина виявлення драматичного конфлікту, тяжіння до серйозних проблем і характерів”.

Творчий вечір Валентина Гафта у чернігівському театрі розпочався з намагання демонстрації кадрів з фільму 1994 р. „Майстер і Маргарита”. Але нічого з цього не вийшло (виникли технічні проблеми). На що актор пожартував – „Це „Майстер і Маргарита”. Інакше бути не могло...”

А потім Валентин Йосипович дарував глядачам власні епіграми (він справедливо вважається їх великим майстром) і вірші (видано кілька його ліричних збірок). Мабуть, важко знайти такого представника російського творчого бомонду, якому б не адресував свої епіграми Валентин Гафт. Інколи вони гострі, інколи „отруйні”, але у цьому і є їх цінність.

Багато віршів та епіграм присвячено людям, які відійшли у вічність: Володимиру Висоцькому, Василю Шукшину, Юрію Візбору, Булату Окуджаві, Нонні Мордюковій, Любові Поліщук...

Глядачі аплодували Валентину Гафту стоячи. 74-річний актор подарував чернігівцям свято творчості і неабиякий заряд добрих почуттів. А вони йому – море квітів.

Вже вийшовши за куліси, Валентин Йосипович повернувся на сцену і промовив наостанок:

- 1941 рік, 22 червня. Ми всією сім’єю в цей день мали їхати в Прилуки. Але розпочалась війна і ми залишились у Москві. Якби поїхали, можливо, і не було б сьогоднішнього вечора. Спасибі вам...