20 хвилин - і ти не п'єш. Вмерти страшно

- Не бійся, - каже молодий сосничанин. - Він дав мені щось понюхать, притиснув легені і ще раз дав понюхати. Забрав двісті гривень і сказав, що рік курить не буду.

Хоч я і не хворію алкоголізмом і курінням, але заходжу. Одразу у вічі кидаються пачки з-під цигарок та коробки сірників, які валяються на підлозі.

Зустрічає мене нестарий чоловік весь у білому з яким приладом на лобі. На столі купа паперів, якесь обладнання і пляшечки з темнуватою рідиною.

- Вилікуєте? 
- Да. 
- Гаратнію дасте? 
- На рік. 
- А якщо не витримаю рік? 
- Вмрете.

Незнайомий, у якого на бейджику написано “професор Семиоко Юрій Павлович”, почав розповідати, як діє його лікування.

- Я професор, ось патент на мій винахід. Ось ліцензія. Крім того, я ще викладаю у китайському вузі, - дає в руки якісь копії.

Далі чую таке: що цей чоловік робить інгаляцію невідомим мені полівенилом. Цей препарат надійно осідає в легенях і тримається на них рік. Переконує мене, що при взаємодії цього (як його там, полівенілу, чи що?) з нікотином проходить страшна реакція, на що організм дуже погано реагує.

- Я поідомляю клієнтам, що вони ризикують життям, якщо не витримають, - каже чоловік. - Із трьома моїми пацієнтами таке вже траплялось, реанімацію не обминули три колишні алкоголіки.

А алкоголіків, каже, лікує за схожою схемою. Якийсь препарат, (називається не по-нашому та ще й з трьох слів - не вловила) вводиться в організм. Рік він діє так: при вживанні спиртного людині стає дуже погано, аж до смерті.

- Одного разу мене вже викликали до майже мертвого, не витримав і випив. А тоді хотіли звинуватити мене у тому, що то я його мало не вбив своїм препаратом. Прокуратура втручалась. Але ж я попереджав усіх, що таке буде. Ще й розписку брав, - показує цілий стос віддрукованих паперів, підписаних клієнтами.

Пробігаюсь очима по змісту записки. Якщо коротко, то в ній я маю підписатись про те, що з можливими негативними наслідками пияцтва (чи паління), які можуть бути протягом року, я ознайомлена, згодна і в разі нещастя претензій до лікаря не матиму.

- Сідайте, - підставляє мені стілець.

- Та я ще думаю, тільки консультуюсь, не знаю, чи вірить Вам.

- Ну, думайте, я ще у серпні приїду, як надумаєтесь, то прийдете. Давайте я вас продіагностую.

За діагностику щитовидної залози грошей не взяв. Та й 200 гривень на мені не заробив, тільки витратив 15 хвилин свого часу. Втім, я була остання в черзі. Тому гість із Вінниці (так він казав) зібрався і швиденько побіг до автобусної зупинки.

Правда, після його від’їзду одна сосничанка цікавилась: “Ви не знаєте, де той мужчина, який від алкоголізму лікує?