Історичний факультет Чернігівського педуніверситету: Еволюція чи революція?

Ексклюзивне інтерв’ю з професором Олександром Коваленком

Які зміни відбудуться на історичному факультеті після реорганізації його в Інститут історії, етнології та правознавства? Що це дає факультету та університету?

Про це – наша розмова з деканом історичного факультету ЧДПУ імені Т. Шевченка, кандидатом історичних наук, професором Олександром Коваленком.

- Яким чином відбувалося перетворення історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка в Інститут історії, етнології та правознавства? Чия це ідея?

- Ідея ця побутувала в нашому колективі понад десятиліття. Були у неї палки прихильники і супротивники, причому не тільки на факультеті, а й поза його межами. По-різному бачили цей новотвір – Інститут історії, Гуманітарний інститут... Треба віддати належне новому керівництву університету. Наш ректор професор Микола Носко півроку тому поставив цілком конкретне питання про необхідність реорганізації саме історичного факультету в інститут, назву якому ми сформулювали самі – Інститут історії, етнології та правознавства.

Напевне, наступне питання у Вас буде: що це змінює? Два моменти, передусім, які лежать на поверхні. По-перше, зростає ступінь нашої автономії, по-друге, відкриваються нові можливості. Але, зрозуміло, що ці можливості необхідно реалізувати і не тільки деканові, а й усім викладачам, співробітникам і студентам факультету.

- Які саме нові можливості?

- Нові можливості в розбудові організаційної структури факультету – інституту в майбутньому. Крім кафедр, з’явлються науково-дослідні підрозділи, центри. Один з них – Інститут стародавньої історії та археології Північного Лівобережжя – вже існує на факультеті. На часі поява Центру історичної русистики під керівництвом професора Костянтина Ячменіхіна, конституювання Юридичної клініки, якою керуватимуть доценти Олександр Віхров та Людмила Короткова. Це перші кроки, але напрям, я гадаю, зрозумілий – розбудова внутрішньої структури інституту. Я думаю, що наш приклад надихне й інші факультети нашого університету. Я вважаю, що це оптимальний шлях організаційної розбудови університету в цілому. Ми просто робимо першими цей перший крок.

- Чи довгий процес цієї реорганізації?

- Ні, абсолютно. Інститут має запрацювати з 1 вересня 2009 р., бо Вчена рада університету відповідне рішення вже ухвалила. Ухвалено в першому читанні й Положення про інститут. Ми вносимо деякі зміни на підставі обговорення на засіданні Вченої ради, і з 1 вересня будемо існувати вже в оновленій, реорганізованій структурі.

Для пересічного студента, викладача, співробітника, аспіранта не змінюється анічогісінько. Зарплата, стипендія залишаються в тому ж розмірі, що і на факультеті. Ніякого переоформлення, ніяких перезаписів у трудових книжках не відбуватиметься, оскільки облік викладачів ведеться відділом кадрів університету по кафедрах, а кафедри залишаються поки що ті ж, що й були вчора.

- У чому полягатиме згадувана Вами автономія інституту?

- Попри натяки і звинувачення у сепаратизмі, ми ніколи його не сповідували, ми переконані федералісти-автономісти. Вважаю, що ступінь автономності структур всередині універитету має бути більшим, як зрештою і територій, якщо говорити про масштаби нашої держави.

Більше повноважень матиме дирекція, ніж деканат, в питаннях, пов’язаних з організацією навчального процесу, з переглядом, перезатвердженням навчальних планів. Інститут в університетській бухгалтерії матиме так званий «обліковий» рахунок, на якому можуть концентруватися призначені для нас кошти – благодійні, певна частина чистого прибутку, який ми матимемо за рахунок контрактників. Повторюю, що перетворення це автоматично не дає анічогісінько. Йдеться про те, щоб скористатися новими можливостями, наповнити нашу роботу новим чи оновленим змістом. Але тут нам порібна консолідація, а не всілякі розпатякування, в тому числі, і в Інтернеті, про те, що ми не такі і мало чого варті.

- Чи цей крок по реорганізації факультету в інститут можна трактувати як перший крок на шляху перетворення Чернігівського державного педагогічного університету в класичний вуз?

- Я думаю, що так. Цей крок саме в тому напрямі, коли йдеться не про наш факультет-інститут, а про університет в цілому. Інститут більш сучасна і серйозна форма організації навчальної, виховної, науково-дослідної роботи. Інститут, на відміну від факультету, це передусім навчально-наукова установа. Відтак, питома вага наукової роботи в інституті зростає, відповідно зростають вимоги і до викладачів, і до аспірантів, і до студентів, які займаються науковими студіями. Це один із спонукальних мотивів цієї реорганізації. Думаю, що нашим шляхом не одразу, але підуть інші структурні підрозділи нашого університету. Це дозволить керівництву університету впевненіше почуватися у тривалих переговорах, які ведуться вже не один рік з Міністерством освіти і науки, іншими урядовими структурами з приводу перетворення нашого педагогічного університету у державний, як-то кажуть, класичний. Ми не збираємося відмовлятися від підготовки вчителів. Ми просто намагаємося розширити наші можливості, запропонувати спеціальності, які в рамках педагогічного університету просто не мають права на існування.

- Наприклад, які це спеціальності? Ви збираєтесь відкривати нові спеціальності?

- Якщо уважно відстежувати еволюцію наших спеціальностей і спеціалізацій впродовж останніх років, то тут є часткова відповідь на Ваше питання. У нас з’явилася «археологія» як спеціалізація, відновлено підготовку з правознавства як зі спеціалізації, є вже давно і добре вкорінене українознавство – це та ж етнологія, українська етнологія. Це ті напрями, по яких ми могли б рухатися як складова класичного університету: правознавство – юриспруденція, етнологія, археологія. Ми думаємо над музейною справою і охороною пам’яток історії та культури – є така спеціальність. Але в педагогічному вузі вона не має права на існування, бо належить до іншого напряму підготовки. Якщо б університет був класичний, то цей дозвіл ми б одержали.

- Чи збільшиться кількість викладачів в інституті?

- Кількість викладачів безпосередньо залежить від чисельності студентів. Є відповідні формули обрахунку і співвідношення обох контингентів. Тут зміна статусу факультету або університету автоматично не спрацьовує. Ми можемо розбудовувати науково-дослідні структури, центри, лабораторії, про які я згадав вище, заробляючи частково кошти, частково за підтримки ректорату запроваджувати нові посади наукових співробітників та лаборантів.

- Які зміни очікуються в навчально-виходному процесі в новоствореному інституті?

- Ми на порозі перегляду навчальних планів, яке ініціює Міністерство. Запроваджується «вільна траекторія» вибору студентом навчальних дисциплін. Студент матиме, починаючи з першого курсу, можливість часткового вибору соціально-економічних і гуманітарних дисциплін. Гадаю, що незабаром ця «вільна траекторія» буде поширена і на фахові дисципліни історичного циклу.

- Які у Вас є наостанок зауваження?

- Що ж до наших опонентів, то їхні контраргументи не витримують критики. Брак конструктиву компенсується упередженістю і пустопорожніми балачками. Що ж, собаки брешуть, а караван іде.