Українці за Полярним колом: Олександр Волощук дістався Мурманська. ФОТОрепортаж

Мандрівник-дослідник Олександр Волощук продовжує чергову подорож Росією. Сьогодні на черзі – Мурманськ.

Слово Олександру:

Доброго дня із заполярного Мурманська!

Коротко напишу про свій шлях після Петрозаводська. 13 липня залишив столицю Карелії і автостопом дістався колишньої і нинішньої "столиці" Біломорканалу - міста Медвежогорська. Це місто також відоме тим, що на його околицях знімалась кінокомедія "Любов і голуби".

Відвідавши місцевий краєзнавчий музей, приїхав у Сандармох - лісове урочище, в якому у 1937-38 роках органами НКВС було розстріляно більше 9 тисяч "неугодных режиму" в вязнів ГУЛАГу, в тому числі й чернігівський поет Марко Вороний. У той же день досяг 8-го шлюзу Біломорканалу. Пять років тому, у серпні 2004-го, разом з президентом Академії соціально-правового захисту Петрозаводська Юрієм Дмитрієвим та карельським письменником Василем Фирсовим я брав участь у розкопках на секретному кладовищі будівельників каналу в урочищі "Борсуча гірка". Щоправда, цього разу побувати на місці розкопок не вдалося - пропускний режим на шлюзах став значно суворішим. Натомість зупинився на два дні в селищі 8-го шлюзу, де мав знай омих: відпочивав, рибалив на Маткозері.

15 липня моторним човном дістався з 8-го шлюзу до 9-го, де познайомився з братами Сергієм та Михайлом Скрипцями (їхній батько виявився родом з Носівщини). Коли вирушав далі, вони заповнили мій рюкзак копченою і вяленою рибою. Від 9-го шлюзу до автомобільної траси на Мурманськ було 34 км лісової дороги. Рівно половину - 17 км - подолав пішки, решту проїхав на попутному мотоциклі. Цікаво, що всі ці 34 км від 9-го шлюзу за мною біг собака породи карельська лайка. Видно, він дуже хотів бачити в мені свого господаря, але подорожувати автостопом з собакою надто незручно. Жаль, славний пес...

Наступним містом, яке я оглянув у Карелії, стала Сегежа. Звідти і до самої Кандалакші (більше 400 км) їхав на вантажному "Volvo", за кермом якого був заробітчанин з України Антон Михальчук (живе у Тернопільськй області, але працює в Ленінградській). Кандалакша виявилась малоцікавим містом, чого аж ніяк не скажеш про Мончегорськ. Піднявшись на вершину найближчої до міста гори, я побачив надзвичайно чудову картину: заснижені (незважаючи на середину літа) хребти Хібінських гір, велику кількість озер і кольську тундру.

В неділю, 19 липня прибув у Мурманськ, де зупинився вдома у художниці-іконописиці Катерини Ширко (вона рожом з Рівненщини). Оглядаю місто, спілкуюся з українцями, серед яких знайшов чимало чернігівців. Про це - у наступному листі.