«Піккардійська терція»: Головне - бути чесним

Концерт легендарного гурту „Піккардійська терція" відбувся 11 травня в обласному музично-драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка у Чернігові.

«Піккардійська терція» відрізняєстья від інших гуртів тим, що співає без фонограми – все наживо. Зал був переповнений, хоча квитки коштували не дуже-то дешево – від 40 до 100 грн.

Перед концертом з кореспондентом «Високого Валу» поспілкувався художній керівник та за сумісництвом – учасник гурту Володимир Якимець.

- Розкажіть будь-ласка, яким чином створювався колектив та скільки років ви вже гастролюєте?

- Колектив створювався дуже просто. Всі учасники – це львів’яни. Ми разом вчилися в музичному училищі і знайшлися по спільних інтересах, по спільних музичних смаках.

Коли ти молодий, завжди присутній такий юнацький максималізм, завжди хочеться щось зробити - ось і зробили. У вересні цього року нам виповниться вже 17 років.

- У якому стилі та жанрі ви працюєте і чи є у вас власні пісні чи більшість ви переспівуєте?

- Всі твори ми співаємо акапельно. Звичайно дещо переспівуємо, але в своїй обробці. І зараз із всієї сукупності наших пісень ці переспівані пісні складають приблизно 20%.

Ми є фактично універсальним колективом, у нас є і фольклорна програма і програма духовної музики, класичної, розважальної музики. Також ми співаємо рок , джаз, фолк, кантрі….

Ми не хочемо бути просто виконавцями. Ми хочемо бути одиницями, які можливо за собою щось залишать.

- Скільки за цей час ви випустили альбомів і на яких мовам ви співаєте?

- За весь час ми випустили вже 10 альбомів. Співаємо на 12 мовах, це естонська, російська, українська, фінська, польська, англійська, німецька, іспанська, італійська, французька та інші мови.

- Яким чином вам вдається підтримувати свій голос, можливо ви в чомусь собі відмовляєте?

- Щодо сирих яєць, то це міф. Ми принципово ні в чому собі не відмовляємо. Крім, як перед виходом на сцену не можна пити холодне, газоване та не їсти морозива. Але це залежить від окремого організму. Наприклад те, що можна перед концертом басу, не можна тенеру, і навпаки. Це все залежить від людини.

- Яким чином ви виходите із ситуації, коли наприклад хтось захворів, чи можливо є заміна?

- Заміни ніякої немає. Ми всі співаємо в повному складі, щоб не трапилося. Звичайно бувають форс-мажорні обставини, але людям не потрібно це знати. Бували випадки, коли на сцену виходили з температурою 39, і з двома поламаними руками. В будь – якому разі ми можемо перед концертом перепросити, але все одно концерт відбудеться.

- Ви гастролюєте за кордоном. Де вам найбільше всього сподобалось та чи розуміють вас в інших країнах?

- Якщо брати Америку та Канаду, то ми на 99% звичайно їздили по діаспорі, і якщо хтось з українських виконавців каже, що він їздить інакше - не вірте йому, це не правда.

Звичайно, що українці набагато краще розуміють слова. Але в принципі навіть інші люди, які приходять на наші концерти, також розуміють. Тут головне, щоб виконавець був чесним з людьми, тобто щоб він не співав якусь банальщину, а щоб в нього був цікавий музичний репертуар. Щоб він виступав наживо, ну і звичайно міг себе подати.

Повірте мені, в Сінгапурі не дуже багато українців і діаспори як такої немає, але коли нас запросило наше Посольство в Сінгапурі, по обміну культурами делегації, гладячі складалися із дуже поважних осіб. Це були і дипломати, і деякі представники влади, вони звичайно стриманіші ніж звичайні люди, але вже після 7-ї пісні ми налагодили з ними контакт. Причому з 20 пісень англійською мовою ми сказали всього три фрази і то перед специфічними піснями, щоб вони мали уявлення, про що йде мова. Але решта була українською мовою та концерт йшов «нон-стоп». Це пісні і їх не треба пояснювати, їх треба просто розуміти та відчувати.

- Які найбільші здобутки ви маєте?

 - Для нас найбільшим здобутком є минулорічна премія ім.Шевченка. Це найбільша премія в музичній галузі. І ми єдині представники, які отримали цю премію, не маючи перед цим жодних звань - ні заслужених, ні народних.

- Чи траплялися з вами якісь курйозні випадки та як вам взагалі наше місто?

- Щодо курйозів, то зараз я і не згадаю. Звичайно після подорожей у нас залишаються певні анекдоти, які ми вже майже колекціонуємо.

У Чернігові ми вже вдруге, але в перший раз це було років 10 назад, тому судити важко. Але де б ми не були, завжди публіка дуже привітна, і ми їм за це дуже вдячні.

Довідка. Учасники «Піккардійської терції»:

• Володимир Якимець - художнiй керiвник, тенор
• Ярослав Нудик - тенор-універсал
• Андрiй Капраль -тенор
• Андрiй Шавала - бас
• Роман Турянин - високий голос, тенор
• Богдан Богач – баритон