«MANи небесні», або їзда маршрутом Чернігів-Київ за 50 грн. як трагіфарс

Приблизно на 40 хвилин затрималися сьогодні у дорозі пасажири автобусу MAN сполученням Чернігів-Київ через його поломку.

Одразу після несподіваної поломки і зупинки в районі чернігівського Валу водій мав намір щось затягнути-підтягнути і їхати далі. Гроші обуреним пасажирам він повертати відмовився.

- Простояли з півгодини. Незважаючи на небезпеку пасажирів спізнитися на потяг чи в інших справах водій нікого не відпускав і мав намір їхати на поламаній машині. Стояли ми в районі Валу біля спуску на київську трасу з півгодини. Потім водій скомандував усім сідати в автобус. Ми знов проїхали кілька десятків метрів, почули гучний хлопок і знов стали. Відправилися хвилин за десять, коли перевізник подав новий транспорт, - розповів «Високому Валу» пасажир автобусу у телефонному режимі.

За його словами, в автобусі до Києва, який відправився в рейс від ресторану «Макдональдз», їхало приблизно 40 чоловік, вартість проїзду – 50 гривень. Квитків, як це буває зазвичай, ніхто не видавав.

- З нас зібрав готівку чоловік, який вийшов з автобуса, і ми рушили. Жодних правил проїзду, прав і обов’язків пасажира і водія, координат перевізника, я ніде не побачила, - додає пасажир.

Але, окрім пересадок з поламаного автобуса, на нашого співрозмовника чекали інші пригоди.

Оскільки маршрутки від чернігівського ресторану «Макдональдз» їдуть до станції метро «Чернігівська» із зупинкою на «Лісовій», пасажир ледь не залишився без власних речей. З багажника їх виставили на станції метро «Лісова» на дорогу, а поставити назад… забули. Хтозна, що б з ними трапилося, аби не уважність пасажира до свого багажу.

Отже, змушені констатувати, що тема перевезень Чернігів-Київ разом з боротьбою між собою перевізників за ласу частину ринку стала трендом останнього часу.

Ми опускаємо емоційні вислови нашого співрозмовника на адресу перевізника, але натомість спробуємо поставити перевізникам кілька врівноважених питань.

Минулого разу ми просили прокоментувати війну за місце під сонцем одного з власників маршруту (до Києва від «Мегацентру») Володимира Коваленка. Нагадаємо, він пояснив зростання вартості проїзду до столиці комфортабельністю нових автобусів MAN, які нібито споживають більше палива.

Природно, це логічна відповідь, але давайте розвивати логіку далі. Одночасно зі споживанням палива зросла і кількість місць. Їх давно вже не 16, а буває що всі 40. Множити 40 на 50 теж нескладно.

Тому дуже цікаво, чому це на жодному рейсі лише збирають гроші, а квитків не видають? Чому це частенько робить підозрілий «касир» без жодних впізнавальних знаків? Адже, якщо ви їдете без виданого на руки документа, у вас немає жодних прав і гарантій. Тобто, попросити квиток у кінці шляху ви звісно можете, якщо не забудете. З метою компенсації вартості дороги працедавцем або організатором заходу, на який Вас запросили. А що, як у дорозі щось трапиться? Хто оплатить страховку, якщо квитка на руках у вас не було? Перевізники економлять на Вас, а дозвільні інституції дивляться крізь пальці? Конкретна ситуація доводить, що за існуючого розкладу перевізник схильний брати до уваги лише власну економічну вигоду. А в вас він бачить лише гаманець, з якого можна витягнути 50-гривневу купюру, а не людину, якій надають послугу?

І ще одне запитання. Як можна було поламатися, ледь проїхавши один кілометр? Звісно, є така неприємна властивість техніки – ламатися. Але чи встигають технічні служби перевізників за збиранням грошей перевіряти слабкі місця в автобусах і підкручувати гайки? А як щодо відповідальності водія-стюарда за багаж? Ну, якщо вже виставляв чиюсь валізу, а покласти на місце забув?

Схоже, на усі ці запитання не будуть реагувати доти, поки пасажири не почнуть вимагати і «голосувати гривнею». Бо тільки так може народитися культура стосунків.