«ВІЛ»: Жити в страху погано і… дорого

«Жінка є більш вразливою до ВІЛ-інфекції і, власне, до інфікування статевим шляхом», – з цього твердження почала спілкування під час зустрічі з журналістами Анжела Мойсеєнко, директор Чернігівського обласного відділення ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД».

Відділення, за її словами, надає усіляку допомогу людям, у яких виявлено так званий ВІЛ – вірус імунодефіциту людини.

Директор відділення наголосила на «протидії ґендерного насильства як профілактиці поширення ВІЛ-інфекції» у рамках проведення «16 днів проти ґендерного насильства». «Gender» у перекладі з англійської – стать. Але «маємо те, що маємо»: замість власних термінів нерідко послуговуємося запозиченими.

«Так вже склалося у суспільстві, що чоловік має перевагу в прийнятті рішення, використовувати презерватив чи ні, – зазначила також Анжела Мойсеєнко. Вона підкреслила, що ґендерне насильство не варто розуміти лише як фізичне. Насильство може бути і моральне, і у вигляді економічного тиску. Наприклад, у жінки, що доглядає за малою дитиною, обмежені можливості щодо отримання допомоги – один брак часу чого вартий. Така ж проблема у жінок із сільської місцевості».

Плати довічно або помри

«У нас (в області. – Авт.) тестуються близько 130 тисяч людей на рік. Це багато. У Чернігові протестуватися можна в будь-якій лікарні. Адже створено кабінети довіри, де можна анонімно й безкоштовно пройти такий тест. А найшвидше – у кабінеті довіри СНІД-центру, – поінформувала пані Мойсеєнко. – За півроку нашими клієнтами стали близько 700 ВІЛ-позитивних людей. Від інфікування до смерті є два сценарії розвитку життя людини: без антиретровірусного лікування людина живе 6-8-10 років (буває по-різному), а з таким лікуванням такі межі не встановлені».

«Если дядя с дядей нежен,
СПИД, ребята, неизбежен!»

Анжела Мойсеєнко нещодавно повернулся з Німеччини, тож під час зустрічі поділилася деякими статистичними даними. Серед німців рушійна сила поширення ВІЛ – це ті «чоловіки», що займаються мужолозтвом. За її словами, частка гетеросексуальних (тобто статево нормальних) людей серед носіїв ВІЛ – всього лише 2-3%. Наркозалежних – 6-8%. Дітей серед ВІЛ-позитивних – лишень дві сотні на всю Німеччину.

СНІД страшний…

Втім, мене як представника газети загальної тематики для широких верств населення цікавили, відповідно, більш загальні питання.

– Статистика смертності в нашій області має таку структуру: три чверті смертей – від серцево-судинних захворювань, відсотків десять – від раку, ще 6-7% – нещасні випадки і таке інше. Лишається кілька відсотків на всі інші причини. Тобто СНІДу приділяється досить багато уваги, а смертність від СНІДу водночас така мала, що навіть не звучить серед причин смерті в офіційній статистиці. Скільки людей в області помирають від СНІДу?

– СНІД забирає лише близько двохсот людей на рік. Мабуть, це говорить про те, що ми добре працюємо, – посміхнулася Анжела Мойсеєнко. – Ось у нас диспансерна група – 2400 дорослих. З них 800 осіб приймають антиретровірусну терапію, а така людина вже не повинна померти від хвороби.

Підозріло велике число назвала пані Анжела. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України в інформаційному бюллетені «ВІЛ-інфекція в Україні» №37 від 2012 року, наводить такі дані по Чернігівській області: 2009 рік – 30 осіб, 2010 – 60, 2011 – 68.

– Ця терапія за гроші з державного бюджету?

– Левова доля – з бюджету і невелика частка – з глобального фонду. І чому так багато уваги приділяється – тому, що є 2400 осіб, які можуть померти за 7-8 років, якщо не будуть забезпечені лікуванням.

– Ціна такого лікування?

– Ціна питання – до 300 доларів США на рік на людину. Є дуже дорогі препарати, але таких закуповують дуже мало, – відповіла Анжела Мойсеєнко і підкреслила, що кількість офіційно визначених носіїв ВІЛ слід множити, за різними оцінками, від 4 до 8-10 разів, аби отримати реальну кількість таких людей. – Таким чином, від 10 до 20 тисяч жителів області інфіковані ВІЛ, і якщо вони не будуть забезпечені лікуванням, то вони помруть.

Щось тут не так… За її ж словами, тестуються 130 тисяч людей на рік. Населення Чернігівщини на 1 листопада – 1 мільйон 80 тисяч осіб. Охоплені тестуванням насамперед жителі міст, і це правильно, адже ВІЛ виявляють найбільше у середньому віці. То де ж «гуляють» ті 10-20 тисяч?

Довелося торкнутися й такого способу профілактики поширення ВІЛ, як акції безкоштовної роздачі студентам… презервативів. Бували такі в Чернігові, зокрема у Чернігівському національному педагогічному університеті.

– А чи не зводиться дія таких акцій до втовкмачування дитині думки, що безлад у статевих контактах – це нормально, і якщо у тебе є цей «ковпачок», значить, ти цілком захищений? – запитав я, однак запитання зависло у повітрі.

… але горілка – страшніша!

«Україна втрачає щороку більше 40 тисяч життів, що обумовлено якраз алкоголем…», –повідомив голова Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України Микола Поліщук під час круглого столу «Національні особливості» алкоголізму в Україні», що відбувся в УНІАН.

Якщо прийняти смертність від алкоголю однаковою на території України, то за чисельністю населення на Чернігівщину припадатиме близько 950 смертей на рік, зумовлених алкоголем. Порівняймо з числами 60-68 смертності від СНІДу, наведеними вище!

Водночас інформаційні кампанії проти вживання алкоголю практично непомітні на тлі «галасу» про ВІЛ/СНІД. Чому? Нема зиску від пропаганди тверезості? Грантів на таке не дають?

«А был ли мальчик?»

«Так званий вірус імунодефіциту людини ніколи не був відкритий, в чому вже зізналися його «відкривачі» Люк Монтаньє (Франція) і Роберт Галло (США)», – пише Ірина Сазонова у своїй книзі «ВИЧ-СПИД: виртуальный вирус или провокация века».

Зокрема, Люк Монтаньє з Інституту Пастера 23 грудня 1990 року в друкованому виданні «Майамі Геральд» заявляв наступне: «Є дуже багато недоліків у теорії, яка говорить, що ВІЛ викликає СНІД. Ми бачимо ВІЛ-позитивних людей протягом 9-10-12 років або більше, і вони знаходяться в доброму стані, їх імунна система все ще добра. Малоймовірно, що ці люди пізніше виявляться хворими на СНІД».

«Якщо є доказ, що ВІЛ викликає СНІД, то повинні бути наукові документи, які вкупі або окремо демонстрували б цей факт з високою вірогідністю. Немає ніякого такого документа», – зазначав біохімік Кері Мулліс (Dr. Kary Mullis), інший нобелевський лауреат.

Є три умови визнання мікроорганізму збудником певної хвороби:
1) мікроорганізм-збудник повинен виявлятися у всіх випадках даної хвороби, але не повинен зустрічатися у здорових людей або при інших хворобах;
2) мікроорганізм-збудник повинен бути виділений з організму хворого в чистій культурі;
3) введення чистої культури мікроорганізму в чутливий організм має викликати ту ж саму хворобу.

За час досліджень так званого ВІЛ жодна з цих умов (!) не була виконана.

Водночас на боротьбу зі СНІДом людство витрачає десятки мільярдів доларів США щороку.

«Déjà vu»

Відверто кажучи, дещо моторошний сценарій «плати або помреш» нагадує банальне залякування.

Пам’ятаєте, як лютував у ЗМІ «жахливий» і «смертельний» так званий «свинячий грип»? Тоді базарні торговці збували чернігівцям лимони по 40 грн. за кіло. Зараз, навіть через три роки, ті самі лимони продають по 16 грн. Деякі фармацевти тоді продавали пачку препарату «Таміфлю» по 500 грн. А особливі пройдисвіти примудрялися «штовхати» марлеві пов’язки по 10 гривень за штуку (в «мирний час» коштували по 1 гривні).

Ось такі вони, націнки за страх!