Детективна атака на «Високий Вал» за мотивами п’єси, або фальшиві автори на фальшивих носіях

Протягом 2-х останніх днів керівництво телерадіокомпанії «Високий Вал» змушене було вживати потужних контр-заходів програмного і адміністративного характеру проти масованої DDoS-атаки* на однойменний сайт val.ua.

Так, о 12-й годині дня 6 листопада відвідувачі Інтернет-видання вже не змогли потрапити на сайт. Адміністратор сервера швидко виявив причину його непрацездатності, якою виявилися… віртуальні терористи.

За допомогою атаки на сервер зазвичай блокують його роботу, а потім виставляють господарям свої вимоги. Що в принципі є віртуальним терором у чистому вигляді. Рідкий місяць в світі обходиться без сенсаційних повідомлень у пресі про те, що той або інший сервер піддався DDo-Атаці.

DDo-Атака - скорочення від Distributed Denial Of Service Attack. Особливістю даного виду комп'ютерного злочину є те, що зловмисники не ставлять своєю метою незаконне проникнення в захищену комп'ютерну систему з метою крадіжки або знищення інформації. Мета такої атаки - паралізувати роботу веб-узла, що атакується. Перші повідомлення про DDo-Атаки з’явилися ще до 1996 року. Але всерйоз про цю проблему заговорили наприкінці 1999 року, коли були виведені з ладу веб-сервери таких корпорацій, як Amazon, Yahoo, CNN, eBay, E-Trade і ряду інших.

Схематично DDo-Атака виглядає приблизно так: на обраний сервер обвалюється величезна кількість помилкових запитів з великої кількості комп'ютерів з різних кінців світу. У результаті сервер витрачає всі свої ресурси на обслуговування цих запитів і стає практично недоступним для звичайних користувачів. Цинічність ситуації полягає в тому, що користувачі комп'ютерів, з яких направляються помилкові запити, можуть навіть не підозрювати про те, що їхня машина використовується хакерами. Програми, встановлені зловмисниками на цих комп'ютерах, прийнято називати "зомбі". Відомо про безліч шляхів "зомбування" комп'ютерів - від проникнення в незахищені мережі, до використання програм-троянців.

Боротьба з DDo-Атакою коштує набагато дорожче ніж її організація як у фінансовому, так і в технологічному вимірах.

«Детективність» історії у випадку з «Високим Валом» полягає в тому, що авторство опублікованого напередодні атаки матеріалу «МЕНСЬКІ» таємниці або Чому мер танцює під дудку комерційної структури», як виявила редакція «ВВ», насправді НЕ належить відомому своїми гострими публікаціями у «Дзеркалі тижня» Володимиру Фоменку. Тобто, псевдо автора статті у точності співпадає з ім’ям і прізвищем відомого журналіста.

Більше того, матеріал з «плагіатним» підписом перед його засиланням на редакційну скриньку «Високого Валу» був опублікований на анонімному новоспеченому місцевому Інтернет-ресурсі теж з дещо «плагіатною» назвою.

Найцікавіше полягає в тому, що розіграна детективна історія з досить таки високою точністю співпадіння вже описана у радіоп'єсі Іллі Хоменка і справжнього Володимира Фоменка «Псевдонім».

Кому вигідно «підставляти» відомого журналіста і популярний Інтернет-ресурс? Про брудні технології на інформаційному полі і не тільки «Високий Вал» має намір поговорити з Володимиром Хоменком в розгорнутому інтерв’ю на своїх Інтернет- і друкованих сторінках.