Як борзнянець їздив шашкову Європу підкорювати (Фотоо)

Білоруська федерація шашок з 27 квітня по 5 травня провела на базі оздоровчого комплексу ВАТ «БАТЕ» особисто-командну першість Європи з шашок-64 серед юнаків та дівчат. Досить пристойно себе у цьому змаганні показав і наш земляк - неодноразовий чемпіон Борзнянщини Владислав Федорченко.

У місто Борисов з’їхалися представники з Болгарії, Румунії, Молдови, Азербайджану, Латвії, Литви, України, Росії, Білорусі. Юнаки і дівчата змагалися в чотирьох вікових категоріях: до 10, 13, 16 та 19 років. Наймолодшому учаснику змагань виповнилося лише 6.

Першість проходило в кілька етапів: на першому учасники змагалися з блискавичної (швидкої) гри, а потім почався основний турнір. Усі турніри проходили в спортзалі фізкультурно-оздоровчого комплексу, одночасно змагалися 120 осіб.

За цією захоплюючою грою спостерігали компетентні судді. Нагородження переможців у кожній віковій категорії проходило після завершення турніру. Кращими стали представники Росії, Білорусі та Азербайджану.

У складі нашої збірної дебютував неодноразовий чемпіон Борзнянщини, призер першості області та України Владислав Федорченко. І хоча у підсумку семикласник із Великої Загорівки посів лише 15 місце серед 40 гравців, на думку тренерів, для новачка континентальної першості – це досить пристойний результат.

А враховуючи той факт, що сільський школяр відточує майстерність вдома, під керівництвом батька, і на відміну від міських ровесників не має можливості щоденно відвідувати уроки професійних тренерів, то виступ нашого земляка серед молодших кадетів ( гравці 1999-2001 років народження) можна сміливо назвати успішним: з поміж шести українців він став третім.

Після повернення з Білорусі своїми враженнями від поїздки на престижні змагання поділився Анатолій Федорченко.

– Як Владислав потрапив до збірної країни?

– Після останнього чемпіонату України у Вінниці нам зателефонував Михайло Якович Шустер, старший тренер із шашок Чернігова, і передав усну пропозицію керівництва збірної, яка помітила гру Владислава у Вінниці й хотіла бачити його серед тих, хто б вирушив на європейський форум, – говорить Анатолій Віталійович. – До сина придивлялися й на попередній першості у Херсоні та відкритому чемпіонаті Києва.

Звісно, від участі в таких змаганнях було б гріх відмовитися, адже окрім престижу, хлопець би отримав неоціненний досвід гри з однолітками з інших країн. Та перша умова, яку поставили в Києві, могла звести нанівець усі сподівання юного шашкіста.

– На такі турніри гравці їдуть за рахунок відряджаючої сторони, – пояснив Анатолій Федорченко. – Оскільки учасники повинні були заплатити ігрові внески – по 20 євро за «бліц» та швидкі шашки, втричі більше за «класику». А ще треба знайти 22 євро за добу проживання та харчування. Тому Федерація бере за себе витрати лише на одного спортсмена, решта шукають кошти самотужки.

Крім того, потрібно було в стислі строки оформляти документи на виїзд за кордон. А їх теж безкоштовно не роблять.

Лише заручившись підтримкою районного відділу у справах молоді та спорту, депутата райради Миколи Вакуленка і відомого земляка Михайла Голиці поїздка батька та сина Федорченків у Білорусію стала можливою.

За два дні змагань хлопець устиг не тільки захистити честь держави за чорно-білою дошкою, а й познайомитися з кількома іноземцями.

– Вони такі ж діти, як і ми, з подібними інтересами. Ми слухаємо схожу музику, дивимося однакові фільми. Багато хлопців знайшли спільну мову під час футбольних матчів, коли в одній команді грали українці, литовці і росіяни.

Запам’яталася ще Анатолію Віталійовичу та Владиславу, як і решті українців надзвичайна чистота білоруських вулиць, ввічливість персоналу бази відпочинку. Та й взагалі білоруси приязно ставилися до всіх «сябрив».

– Нас навіть на гру місцевого «БАТЕ» й солігорського «Шахтаря», лідерів першості Білорусії, безкоштовно пропустили. Мрія дітей побачити «вживу» футбольний матч за кордоном стала реальністю через почуття слов’янської солідарності.

Крім маси позитивних емоцій, з Борисова Владислав та його батько привезли ще один безцінний скарб: упевнену віру в щирих людей, готових прийти на допомогу.

– Користуючись нагодою, хочеться від імені родини подякувати всім, хто нам допомагав. Особливо Михайлу Миколайовичу Голиці, який без зволікань відгукнувся на наше прохання. Побільше б таких людей для, котрі не на словах, а на ділі підтримують талановитих дітей, – сказав Анатолій Федорченко.

Попереду у Владислав та його батька-тренера ще безліч турнірів різного масштабу. Побажаймо їм впевнено йти разом до перемоги.