Підлітки осягають військову славу

Цікаві зустріч з танкістами-гвардійцями для підлітків організував військовий комісар Чернігова Володимир Кравчук разом з головою ветеранської організації полковником у відставці Анатолієм Скуратовичем і селищним головою Михайло-Коцюбинського Миколою Завальним.

А ще - історії про героїв минулої війни, огляд військової техніки.

Про це овідомляє регіональний медіа-центр Міністерства оборони України.

Подібні військово-патріотичні акції військовими, за сприяння керівництва селищ та містечок Чернігівщини, проводяться не вперше. Цього разу, завдяки спонсорській допомозі небайдужої людини – полковника у відставці Олександра Бекова, школярі під керівництвом вчителя історії Михайло-Коцюбинської гімназії Віктора Земляка мали нагоду відвідати селища Козероги, Морівськ і Гончарівське.

На братських могилах бійців Червоної Армії і партизанів, які загинули у 1943-44 роках учасники акції поклали квіти й вінки. Також у заході брали участь громадські діячі Анатолій Чумаков і Олексій Шестаков, студентка Чернігівського педагогічного університету, краєзнавець Валерія Кистенна і заступник керівника групи «Книга Пам’яті» при обласній раді Чернігівської області Юрій Ялошенко.

 У Морівську Анатолій Скуратович, який вже довгий час займається пошуковою роботою в архівах СБУ, розповів учасникам військово-патріотичної акції про долю офіцера Червоної Армії старшого лейтенанта Петра Леонтьєва.

 Під час боїв за Харків у травні 1942 року Петро Павлович був важко поранений, непритомним потрапив у полон. Пройшов крізь пекло таборів військовополонених в Чугуєві, Малинівці, Хоролі, Харкові і Лубнах. У вересні цього ж року фашисти розпочали формувати з військовополонених – Донських і Кубанських козаків охоронно-патрульний батальйон для боротьби з партизанами. Петро не був козаком, але шансом вирватись з полону він скористався, тож записався в козаки.

 Командирами 121 батальйону і його рот були есесівці, але також на ці посади були призначені й росіяни. Леонтьєва, як одного з кращих, призначили командиром 2-ї роти. З вересня по жовтень німці навчали козаків тактиці бойових дій з партизанами у польовому таборі поблизу Лубен. А в листопаді їх перекинули у місто Янів, що на Київщині. За цей час Леонтьєв зміг організувати в батальйоні декілька підпільних груп з метою переходу до партизанів.

Зрадник виказав Леонтьєва фашистам, його заарештували. Офіцер мав у цьому колективі досить великий авторитет, зіграла роль і його агітаційна робота – у батальйоні розпочався заколот. Вісім есесівців були вбиті. Козаки забрали з собою 7 станкових і 9 ручних кулеметів, 300 гвинтівок, 20 000 набоїв і 110 коней. У повному складі – 280 чоловік, вони розпочали партизанську діяльність. Сталось це у березні 1943 року.

 Фашисти від таких дій козаків були шоковані, за ними вислали каральний загін на 30 автомобілях і 5 мотоциклах, який мав на озброєнні міномети й забезпечувався літаком-корегувальником.

 Карателі наздогнали козаків 8 березня вже за Дніпром, на території Карпилівського лісництва. Під час жорстокого бою всі есесівці були знищені, загинуло і декілька козаків.

 Згодом розвідники козачого батальйону налагодили зв’язок з партизанськими загонами «Перемога» та імені Миколи Щорса. 121 батальйон став Козачим партизанським загоном імені Будьонного, а його командиром – Петро Леонтьєв. Місцем дислокації загону стали Чернігівські ліси.

 Жодного дня козаки не сиділи без діла, своєю кров’ю вони змивали ганьбу полону. Ось лише декілька фактів. На початку квітня вони знищили фашистський гарнізон в Комаринську, захоплені 800 тон хліба,який роздали місцевому населенню. Згодом – разом з партизанами загонів імені Щорса і Коцюбинського оточили ворожий гарнізон в Ревуновому Крузі. Під час 12-годинного бою було знищено 160 фашистів.

 20 червня 1943 року за вказівкою штабу партизанського руху було створено з’єднання партизанських загонів імені М.Коцюбинського, до складу якого увійшли й козаки. 6 липня Леонтьєв був призначений заступником командира з’єднання, а 10 серпня нагороджений медаллю «Партизан вітчизняної війни» І ступеню.

 Лише декілька тижнів не дожив Петро Леонтьєв до зустрічі з частинами Червоної армії, він загинув 19 серпня 1943 року під час бойових дій під селом Старо-Морівська Гута Остерського району. Козаки-партизани забезпечували проведення Чернігівсько-Прип’ятської наступальної операції.

 Настоятель Михайло-Коцюбинського храму отець Сергій, який також брав участь в акції, відправив панахиду по загиблих воїнах.

 У Гончарівському школярів зустрів начальник штабу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади підполковник Олександр Забнін. Для учасників акції була організована екскурсія по танковій бригаді. Вони оглянули казарми, спортивне містечко, парк бойової техніки і гармати, гаубиці й пушки на Алеї артилеристів.

У парку всі мали можливість послухати про тактико-технічні характеристики та потримати в руках автомати Калашникова, пістолет Макарова, гранатомет РПГ-7, снайперську гвинтівку Драгунова, кулемет Калашникова, а також оглянути і навіть побувати за кермом танка Т-64 БМ «Булат», зенітного ракетно-гарматного комплексу «Тунгуска» і 122-міліметрової самохідної гаубиці «Гвоздика».

 За словами військового комісара Чернігова полковника Володимира Кравчука, такі акції формують у дітей – майбутніх призовників, патріотизм, любов до Батьківщини, сприяють позитивному сприйняттю військової служби, а також змушують замислитись над такими життєвими істинами як честь, відвага, обов’язок.