Працівники українського культурного центру у Москві просять не допустити його продажу

Працівники Національного культурного центру України в Москві написали листа Президенту України, прем’єр-міністру України, голові Верховної Ради України, міністру Закордонних справ України, керівнику Державного управління справами Президента України з приводу подальшої долі центру, а також недопущення його можливої комерціалізації і продажу.

Наводимо нідісланий на адресу SVOBODA.FM лист повністю без правок і коментарів:

Упродовж кількох місяців колектив Національного культурного центру України в Москві неодноразово звертався до Президента України та Керівника Державного управління справами з приводу подальшої долі Центру. Ми вважаємо, що він має і надалі залишатися повноважним духовним представником Президента України, а не перетворитися на ординарний бізнес-центр чи взагалі зникнути. Тим більше, що Культурний центр успішно працює без державного фінансування, утримується в достойному стані і є справді європейською установою.

Ідея створення Культурного центру в Москві буда геніальною ідеєю. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Культурного центру України в м. Москві», ухвалена наприкінці ХХ століття, була історичною постановою.

Реалізація ідеї й постанови на початку ХХ століття стала видатною подією в духовному житті нової України. Тільки велика держава з багатющою культурою здатна була це зробити.

Нині Національний культурний центр України є всесвітньовідомим культурним і науковим закладом, духовним наступником Шевченкової присутності в Москві. Він проводить системну пропаганду української мови, культури й духовності та серйозну науково-дослідну роботу з українознавства, співпрацює з українською діаспорою в Росії.

В основі діяльності Центру — невмирущий Шевченків заповіт: «Свою Україну любіть…»

У цьому легко можна переконатися. Діяльність Культурного центру в нинішньому столітті відображена у відеоархіві та шести спеціальних книгах: «Україна на Арбаті, 9» (2003), «Прапор України на Арбаті» (2004), «Слово про Культурний центр» (2005), «Культурний центр України в Москві» (2008), «Національний культурний центр у Москві та духовна еліта України» (2011), «Національний культурний центр України — Шевченків дім у Москві» (2014).

На захист Культурного центру України в Москві виступили кращі представники духовної України і патріотичних українців Росії, творчі колективи, які успішно працюють на базі Центру, національні засоби масової інформації. Видатні українці Іван Дзюба, Дмитро Павличко, Микола Жулинський, Павло Мовчан справедливо вказали на те, що збереження Культурного центру «стало тепер історичним тестом на мудрість керівництва України в екстремальних умовах війни».

Проте доля Культурного центру України в Москві вирішується пóтай і залишається неясною. У зв’язку з цим заявляємо.

Перше. Ми переконані, що будь-які кулуарні заміри, спрямовані на скасування самої суті Культурного центру, є антиукраїнськими.

Друге. Власником будівлі на Арбаті, 9 в Москві є Україна, яка збудувала її саме для Культурного центру.

Таким чином, лише держава має право вирішувати його долю. Лише держава, а не чиновник чи група чиновників, навіть високопоставлених, навіть із Державного управління справами.

Третє. Державне рішення про Культурний центр має бути гласним і прозорим. Не можна допустити, щоб простою зміною директора Центру насправді було запущено механізм його підкилимної комерціалізації, приватизації чи продажу.

Четверте. Майбутня доля Центру повинна знаходитися під постійним і гласним контролем української культурної та наукової громадськості. Недопустимим є нинішнє повне ігнорування чиновниками чітко висловленої позиції видатних її представників на підтримку Центру.

Ми звертаємо увагу патріотів України в усіх куточках планети на драматичну ситуацію, в якій Україна може втратити своє національне надбання — Культурний центр у Москві. Ніякі гроші не компенсують цієї духовної втрати, а історична відповідальність за неї неминуче ляже на плечі свавільних чиновників.

Збільшити

Збільшити