Чи стане судова система перепоною реформ Президента та Уряду?

Україна пережила важкий рік.

Час, в який ми обрали нового Президента та Верховну Раду, сповнений викликами і необхідністю рішучих кроків з розробки та впровадження реформ.

Як людина розумію, що зміни вимагають над зусиль та витримки, але іншого шляху не має.

Як депутат Чернігівської обласної ради, підтримуючи реформи, намагаюсь з колегами знайти той оптимальний шлях їх впровадження на місцях, захищаючи інтереси громади.

Податкова реформа на початку року змусила нас в черговий раз переглянути бюджет області, знайти додаткові ресурси, мінімізувати витрати, адже кожна додатково зароблена гривня і не витрачена зайва – це запорука прожити 2015 рік.

Судова реформа, оголошена Президентом України Петром Порошенком покликана змінити рівень довіри до неї. Президент наголосив, що йому не потрібен лояльний суд, а потрібен той, який захистить закон і громадян. Але поки все навпаки.

Навесні 2013 року мене було призначено директором комунального підприємства м. Ніжина, але рівно через рік, коли постійні погрози не подіяли, щоденні перевірки не виявили жодних порушень, мене в порушення діючого законодавства було безпідставно звільнено, в той час коли я перебувала на лікарняному. Суд, який на мою думку, мав би стати на захист закону, про що говорив Президент України – ухвалив “лояльне” для когось рішення, а не на користь територіальної громади м. Ніжина.

Свої слова доведу цифрами та фактами. За рік моєї роботи погашена заборгованість підприємства на суму більше 1,5 млн. грн. та борги із заробітної плати, які сягали кількох місяців. Домоглась припинення виконавчих проваджень та зняття арештів з рахунків підприємств в установах банків. Узгоджено графіки погашення заборгованості з основними кредиторами підприємства. Вперше за багато років я домоглась прибуткової роботи комунального підприємства, що підтверджено і актами ревізій направлених проти мене.

Суд не взяв до уваги жодного викладеного мною факту, знехтував нормою закону про заборону звільнення під час перебування працівника на лікарняному. Єдина вина, яку довів суд – це те, що згідно Контракту я мала відзвітуватись за роботу підприємства до 20 грудня 2014 року, але не зробила цього. АЛЕ ЧОМУ СУД НАХАБНО ЗНЕХТУВАВ ФАКТОМ, ЩО ЗВІЛЬНЕНО МЕНЕ БУЛО ЛІТОМ 2014, ЗА ПІВРОКУ ДО ДАТИ ЗВІТУ.

Після такого рішення в мене виникає багато питань до цих суддів, Апеляційного суду Чернігівської області: Валентини Вінгель, Світлани Зінченко та Любові Харечко.

Місцева Феміда дала збій. Як депутат ради, обраний громадою, я не можу захистити свої законні інтереси та інтереси підприємства, яке приносила за мого керівництва прибуток для міста. Чиї інтереси захищали судді? На що сподіватись пересічному громадянину?

Верховна Рада знайшла в собі сили і дозволила арешт суддів, які виносили протиправні рішення в Києві. Наступним кроком має стати перевірка суддів на місцях і люди підтримають цей крок.

Суспільство має, нарешті, почати довіряти судам, адже загальний рівень довіри до судової влади становить лише 13%. Не можливо довести людям необхідність реформ, коли вони не довіряють одній з гілок влади, і ототожнюють її і з Президентом, і з Урядом, і з Верховною Радою.

Депутат Чернігівської обласної ради

Вікторія Попова