Гриф сказав: «таємно»

Ще вчора хтось із них був трактористом, дехто працював на будівництві, або ж займався домашнім господарством.

А зараз вони гордо називають себе воїнами українського війська і пригадують як це воно - бігати армійські кроси, налагоджувати зв’язок у польових умовах, стріляти з автомата та керувати танком.

На Чернігівщині тривають навчання мобілізованих військовозобов’язаних.

Дані про їхню тривалість, кількість призовників військові не розголошують та в особистих розмовах просять уникати розповсюдження відомостей про дислокацію новосформованих підрозділів.

Армійці називають ці навчання безпрецедентними як за масштабами, так і за завданнями, які поставлені перед мобілізованими. У випадку чого, вони так званий другий ешелон оборони проти наступу ворога, адже усі контрактники зараз задіяні на охороні бойових рубежів.

Враховуючи прикордонне розташування Чернігівщини та високу ймовірність російської агресії саме з нашого напрямку, з  терен нашої області до лав армії було мобілізовано чи не найбільше бійців: рахунок призовників йде як мінімум на сотні.

У самому військовому містечку про проведення навчань подібного розмаху  нагадує хіба що блок-пост із автоматниками на в’їзді до нього. Серйозність того, що відбувається усвідомлюється вже дорогою на полігон: незвично багато військової техніки і, знову ж таки, озброєних людей у формі. Тут проходять навчання у танкістів та зв’язківців.

Усіх без виключення вчать стріляти з автомата та вміти виживати в бойових умовах. Зв’язківці просто у лісі облаштували мобільний пункт, який ретельно замаскували.

«Ворог нас не знайде» - стверджує 27-річний прилучанин Олексій Онищенко. На навчання він прибув за першою ж повісткою із військкомату.  Вдома на чоловіка чекають жінка, семирічна донька і трьохрічний син, який цьогоріч вперше святкував день народження без батька. За домівкою, каже Олексій Онищенко, сумує, утім стати на захист Батьківщини для нього важливіше.

Попри стислі терміни підготовки до проведення навчань, військовим вдалося організувати їх на доволі непоганому рівні. Усім мобілізованим вже виплатили грошове забезпечення( а це 900 гривень за 10 днів).

Чимало допомогли і пересічні люди та благодійники, які забезпечили військових чи не усім необхідним(до речі, підказка усім, хто хоче допомогти – військовим не вистачає лише домашніх капців), а особливо - їжею(якої, до речі, щедрі українці привезли набагато більше за потребу).

Один із мобілізованих розповів, що на полігоні харчується краще, ніж вдома, бо там можеш поїсти раз-два на день, а в армії годують за розкладом: тричі і донесхочу.

У розпорядженні мобілізованих – чимало військової техніки та різноманітного озброєння. Приміром, на полігоні танкісти щодня з ранку до вечора пригадують як кермувати машинами та виконують штатні стрільби.

Перекладаючи з військової термінології: стріляють бойовими і в умовах, наближених до бойових, снаряди розриваються чи не щохвилини. Як вправлятися з танком найшвидше пригадують, звісно ж, молоді бійці.

Чернігівець Станіслав Головко проходив строкову службу 2 роки тому і за іронією долі вдруге його призвали саме до рідної частини. Юнак із ентузіазмом опановує техніку та на запитання «Що краще: працювати(за професією він - будівельник), або ж кермувати танком», обирає другий варіант. 

Загалом же, бійці та командири розраховують, що вже за тиждень таких інтенсивних тренувань будуть стовідсотково готові до захисту Батьківщини. Утім, вони сподіваються, що війни все ж таки не буде, а ці навчання назавжди закарбуються у пам'яті, адже це унікальна можливість послужити в українському війську двічі.

Андрій Тіток