
"До тебя мне дойти нелегко, а до смерти четыре шага..." (фото)
Ці слова взяті з відомої пісні, присвяченній Великій Вітчизнянній Війні. Її написав військовий журналіст своїй коханій дружині. Це були шістнадцять «домашніх» рядків із листа дружині, Софії Антонівні, під час облоги в окопі.
І, як тоді так і сьогодні, той, хто чує ці слова, цю музику розуміє, наскільки щасливі люди без війни. Наскільки повинно бути щасливе та вдячне наше покоління.
9 травня в Чернігові відлунало парадами, салютами, живим голосом памяті наших школярів, та людей які прийшли вклонитися ветеранам та всім загиблим. Парад був чудовий, хоч, на жаль, військових пісень ми почули аж дві, а гімн України цілих шість разів.
Прикро було бачити так мало ветеранів, та сльози наверталися на очі, бачачи як деякі школярі "просто кидалися" квітами в захисників Вітчизни...
Це пам'ять багатьох поколінь радянських людей. Це і наша з вами пам'ять про героїчний подвиг наших дідів-прадідів, які не замислюючись віддавали свої життя за мирне небо над головою своїх дітей та онуків, всіх наступних поколінь.
І сьогодні, як і 68 років тому, 9 Травня – це священна дата для нашого народу.
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 7286 |
Коментарі (5)
Елена | 2013-05-21 10:50
Спасибо, Солнышко!
Обозреватель | 2013-05-12 09:50
Спасибо деду, за Победу!
Іван | 2013-05-11 21:47
Димон (Киев) | 2013-05-11 16:34
Не думаю я, что такой победы и такой жизни они хотели и не за современные ценности они воевали.
P.S. Про учеников кошмар!
Володимир | 2013-05-11 16:25
Нажаль життєва мудрість і усвідомлення того, що діялося у ті воєнні роки - приходить з віком. Лишається надія, що колись і до тих школярів "дійде" уся глибина і тяжкість того, що прийшлося пережити тим ветеранам, і як їм приходится зараз виживати. А ми згадуємо їх лише на День Перемоги. Отака наша шана. Сумно. Соромно. Прикро.