Відзначення 70-х роковин Корюківської трагедії. Урок другий (фото)

Кожний народ, що пишається перемогами, одержаними в боротьбі за свободу і незалежність своєї батьківщини, повинен свято шанувати пам'ять втрат, понесених в ім'я цих перемог.

У символами таких втрат у чехів є — Лідице, французів — Орадур, білорусів — Хатинь, росіян — Хацунь.

На жаль, для українців Корюківка такою поки що не стала.

Судіть самі.

Лідице

Лі́дице (чеськ. Lidice)— шахтарське селище за 20 км на захід від Праги (Чехія) знищене на вимогу німецького уряду.

Безпосереднім приводом для розправи над цивільним населенням було вбивство 27 травня 1942 року в Празі Райнхарда Гейдріха, протектора Богемії і Моравії. Жителів селища окупанти звинуватили в приховуванні чеських патріотів, які вчинили цей замах.

10 червня 1942 року війська СС оточили Лідице. Все чоловіче населення старше 16 років (172 особи) було розстріляно. Лідицькі жінки (172 особи) були відправлені в концентраційний табір Равенсбрюк (з них 60 загинули в таборі). З дітей (105 осіб) залишені діти віком до одного року і діти, придатні для онімечення. Усі будівлі селища були спалені і зрівняні з землею.

У 1945 році на місці Лідице був побудований музей. Поруч із ним — у 1945–1949 роках відбудоване нове селище.

Лідицька трагедія стала символом об'єднання борців проти нацизму. На честь пам’яті про Лідице названі декілька міст в Латинській Америці і США, а в багатьох європейських містах є Лідицькі вулиці.

Орадур

Ораду́р-сюр-Глан, (фр. Oradour-sur-Glane) — муніципалітет у Франції, регіон Лімузен, департамент Верхня В'єнна, розташований на відстані близько 340 км на південь від Парижа, який став символом злочинів нацистів проти цивільного населення у Франції.

10 червня 1944 року підрозділ дивізії СС «Рейх» повністю знищив це містечко та 642 його жителів.

Привід — помста за начебто захоплення у полон есесівського штурмбанфюрера французськими партизанами (маки), що на намагалися допомогти союзним військам, які висадилися 6 червня 1944 року у Нормандії.

Французи залишили це знищене містечко-привід як меморіал, що нагадує майбутнім поколінням про жорстокість під час Другої світової війни і злочини нацистів проти цивільного населення. А нове містечко Oradour-sur-Glane після війни було побудовано поряд.

Хатинь

Хатинь – назва колишнього невеличкого села Логойського району, розташованого в 54 км на північний схід від Мінська (Республіка Білорусь), яке 22 березня 1943 року було знищене окупантами за участю колабораціоністів з поліцейського охоронного батальйону, сформованого окупантами з військовополонених в Києві. Вбито і спалено живцем 149 жителів села, з них 75 дітей.

Приводом для розправи окупантів над цивільним населенням було вбивство партизанами під час обстрілу колони у 6 км від села Хатинь чемпіону Олімпійськиих ігор 1936 року в Берліні гауптштурмфюрера СС Ганса Вельке (Hans Woellke), особисто знайомого з А. Гитлером.

«Хатинські» процеси над колабораціоністами, що брали участь у цьому злочині проти цивільного населення, тривали аж до грудня 1986 року, коли Військовим трибуналом Білоруського військового округу був засуджений і розстріляний начальник штабу 118 поліцейського охоронного батальйону колишній старший лейтенант Красной Армії, уродженець Черкащини Григорій Васюра.

5 липня 1969 року на території села Хатинь було відкрито величний Меморіальний комплекс «Хатинь», що представляє 628 білоруських сел, знищених в роки війни окупантами разом з їх жителями.

Хацунь

Хацу́нь— назва маленької дєрєвні в Карачевском районе Брянской области (Росія), розташованій в 25 км на схід від м. Брянск, де 25 жовтня 1941 року загарбниками було знищено все населення та біженці, що в ньому переховувалися (загинуло 318 людей).

Приводом до масової розправи вояк німецької армії з цивільним населенням було вбивство красноармійцями-оточенцями, що переховувалися в дєрєвнє, двох немецьких військових.

В 1977 році було прийнято рішення про створення в Хацуні меморіального комплексу в пам’ять про жертви фашизму(так в СССР не тільки італійських фашистів, але й німецьких націонал-соціалістів або нацистів). Однак цей проект не було повністю реалізований.

У 2009 році почалися роботи зі створення величного меморіального комплексу вартістю близько 10 млн. доларів США, який було урочисто відкрито 25 жовтня 2011 року — у день 70-х роковин трагедии.

В цих урочистостях взяв участь особисто Владімір Путін, делегації з сусідніх регіонів Росії, України, Білорусі, а також з Німеччини, інших держав та громадських організацій.

До складу меморіального комплексу входять: музей, православна каплиця (часовня), братська могила, обеліск військової слави, Стіна пам’яті тощо.

Цей музейний комплекс — перший меморіал пам’яті російському цивільному населенню, знищеному нацистами у Другій світовій війні.

Україну на цих урочистостях представляла делегація на чолі на той час з заступником голови Чернігівської ОДА Віктором Тканком у складі начальника управління культури і туризму Чернігівської ОДА, голови Корюківської РДА та чотирьох членів Української спілки в'язнів – жертв нацизму.

Тож, без сумніву, під пливом російської Хацуні і білоруської Хатині з’явився 22 вересня 2011 року указ Президента України «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» (№ 925/2011). Цим указом доручалося Кабінету міністрів України розробити план заходів у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії», передбачивши, зокрема, «спорудження у місті Корюківка Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами та вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування заходів у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії».

21 жовтня 2011 року Верховна Рада України також прийняла постанову «Про вшанування пам'яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни» (№ 3965-VI), якою рекомендувала тому ж Кабміну «вивчити питання про можливість створення у місті Корюківка Чернігівської області Меморіального комплексу з вшанування пам'яті жертв німецько-фашистських загарбників».

25 квітня 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 235-р, якою встановив протягом 2012-2013 років спорудити у м. Корюківці «Меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами».

Не так сталося як гадалося.

Вшанування на державному рівні 1 березня 2013 року пам'яті жертв трагедії у місті Корюківка засвідчило, що сподіватися тільки на укази і постанови центральної влади не варто.

Цього дня в Корюківці на місті меморіалу відкрито поки що тільки стела з написом: «На цьому місті, де зібрано священу землю зі спалених нацистами у роки Другої світової війни населених пункті в Чернігівщини буде споруджено Хрест як перший об’єкт майбутнього Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пункті в Україні».

Отже, вся надія сьогодні тільки на наполегливість, інтелектуальний потенціал корюківчан та моральну підтримку міжнародної спільноти, щоб хоча б до 75-х роковин трагедії у Корюківці нарешті постав «Меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистами 1941-1944 рр.»

Це потрібно, щоб українці не забували, яку ціну сплатив наш народ за «вєлікую пабєду», як це сталося, наприклад, з 70-ми роковинами спалення нацистами 22 лютого 1943 року сіл Бобровиця (зараз мікрорайон міста Чернігова) і Яцево начебто за те, що їх жителі переховували втікачів із повсталого Яцевського табору полонених красноармійців.

І про це варто говорити у голос!

(далі буде)

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити