Погляд з Чехії: Чим довше Янукович пануватиме, тим кривавішим буде повернення до демократії

«Високий Вал» пропонує ексклюзив з унікальним співрозмовником. Анатолій Крат - український журналіст, кілька років тому емігрував до Чехії. Очолив «Українську газету», редакція якої знаходиться в одному приміщені з офісом опального Богдана Данилишина.

Перед пакуванням валіз в Чехію Анатолій ставав тричі безробітним в Україні. Перший його досвід за кордоном – тяжка робота на продуктовому складі, потім – керівна посада в успішній британській компанії...

Після надання політичного притулку Олександру Тимошенку Анатолія Крата як експерта запросили на Чеське телебачення.

- Чехія вже стала частиною української політики. Це стосується як Богдана Данилишина, так і чоловіка Юлії Володимирівни, яким вже наданий притулок. Що можете сказати про реакцію чеських ЗМІ, українців Чехії, офіційних посадовців?

- Насамперед зазначу, що надання чеською стороною міжнародного захисту у формі притулку Олександрові Тимошенку викликало в Чехії неоднозначну реакцію. Так, наприклад, міністр внутрішніх справ Ян Кубіца підкреслив, що рішення ухвалило міністерство внутрішніх, а не закордонних справ, а значить - йдеться про внутрішнє питання Чехії.

Глава дипломатичного відомства Карел Шварценберґ передбачив, що надання притулку Олександру Тимошенку не погіршить відносини між Києвом і Прагою. Політичну складову в наданні чоловікові колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко Олександру притулку заперечило і посольство Чехії в Україні.

У той же час, коментатор чеських «Лідових новін» Збинєк Петрачек вважає, що в окремих випадках Чехії складно ухвалювати рішення про надання притулку тій чи іншій особі, яка звертається до влади в Празі з такою заявою. Автор коментаря не сумнівається у тому, що Юлія Тимошенко, колишній прем’єр України, була засуджена через «політизований судовий процес»… «Але чи належить її чоловік Олександр то тих, кому вдома загрожує небезпека? Точної відповіді не знає ніхто», – пише автор. Немає ніяких причин недооцінювати неподобства в Україні Януковича, але чи виходить з цього автоматично причина для надання притулку Олександрові Тимошенку?», – завершує коментар Збинєк Петрачек.

Звичайні люди чекають притулку у Чехії роками, і марно

Цю ж тему продовжує і чеська газета «Днес», яка наголошує, що «звичайні люди очікують на притулок у Чехії роками і марно». Видання також наводить приклади двох осіб, які «подалися на притулок у Чехії, і варто продемонструвати, що в підсумку один мусив чекати кілька років (росіянин Ілля Сташевський), а другий отримав дозвіл за кілька тижнів (Олександр Тимошенко)». Більшості прохачів притулку в Чехії Міністерство внутрішніх справ просто відмовляє.

Висловлюють своє ставлення до надання притулку Олександру Тимошенку і окремі чеські політики. Так, колишній чеський прем’єр, а нині опозиціонер Їржі Пароубек, керівник новоствореної партії «Народні соціалісти – ліві 21-го століття», у своєму блозі назвав «цинічним» рішення чеської влади, яка 6-го січня надала Олександрові Тимошенку притулок.

«В жодній іншій країні Європейського Союзу я не помітив, щоб було таке захоплення родиною Тимошенків, як у нас. Я проти них особисто нічого не маю, але вони у мене не викликають великої довіри. Так само я мушу сказати, що в мене не викликає великої довіри і ціла українська політична сцена», - наголосив Пароубек.

Чехія – не та країна, що роздає політичний притулок направо і наліво

- Вас запрошували на чеське телебачення. Про що йшла мова? Чи готова, на Вашу думку, Чехія приймати масово українських громадян? Адже деякі українські журналісти вважають що за умов нашого сюрреалізму претендувати на це може чи не кожний, проти кого порушена справа.

- Якщо хтось в Україні вважає, що в Чехії легко отримати притулок і кожний бажаючий може на це розраховувати, то це велика помилка. Факти – уперта річ, чи не так?

Так от, з України з приводу надання притулку до Праги звернулося за 10 останніх років, а якщо конкретніше, то в період з 1990 до 2010 років, майже 14 тисяч осіб, а отримали притулок трохи більше як 170 заявників. Це, так би мовити, відповідь на другу частину вашого запитання.

Іншими словами, Чехія – це не та країна, яка роздає міжнародний захист наліво-направо, його тут отримати дуже й дуже складно. А щодо мого виступу на Чеському телебаченні, то мова йшла про чесько-українські взаємини в умовах режиму Януковича, про оцінку тих політичних подій, які зараз відбуваються в Україні, включаючи судовий процес над Тимошенко й іншими опозиціонерами, а також про можливості та перспективи опозиції на майбутніх парламентських виборах тощо.

Час спливає, прірва між Україною і Європою поглиблюється

- На моє глибоке переконання, Україна з кожним роком тільки віддаляється як від євроінтеграції, так і від загальнолюдських цінностей, якими живе більшість цивілізованих країн.

І чим довше диктатура Януковича пануватиме в Україні, тим кривавішим буде повернення країни у демократичне русло. Я не хотів би тут бути пророком і, боронь Боже, проводити будь-які паралелі з Північною Африкою, але так далі ситуація в Україні розвиватися не може. Про це свідчать і стихійні виступи підприємців з чорнобильцями, і падіння рейтингу як самого Януковича, так і провладної Партії регіонів за останні два роки…

«Українська газета» тісно співпрацює з Данилишиним

- Чи знаєте ви про долю тих, хто вже отримав політичний притулок? Кажуть, Ви працюєте поряд з Данилишиним?

Хто ці люди, з тих 170-ти, хто отримав міжнародний захист у формі притулку в Чеській Республіці, більшості української громади в Чехії невідомо. А з колишнім міністром економіки України з уряду Юлії Тимошенко Богданом Данилишиним «Українська газета», заснована свідомими українцями з Івано-Франківщини, тісно співпрацює.

Власне наша редакція, яку я очолюю як головний редактор, знаходиться в одному приміщенні з «Українською Європейською Перспективою», одним із співзасновників якої і є пан Данилишин.

Богдан Михайлович уважно слідкує за подіями в Україні і миттєво реагує на найбільш больові точки, надаючи й нам свої коментарі або ексклюзивні матеріали. Останнім часом до нього приєднався і Олександр Тимошенко.

Видно, що цим людям не байдужа Україна і той народ, який поставлено чинним режимом на межу виживання. Переконаний, що нинішня диктатура показала опозиції той шлях або вектор, який слід обрати, аби парламентським шляхом врятувати ту ситуацію, в якій ми всі з вами сьогодні перебуваємо. Я кажу «ми», тому що у нас в Україні залишилися рідні, друзі, знайомі тощо.

Світлі голови пакують валізи
і відкривають українські газети за кордоном…
Жодна «криза» їх не бере

- Як Ви особисто опинилися в Чехії? Розкажіть трішки про "Українську газету". Яка доля цього медіа-проекту?

- Після того, як я в Україні вже втретє мав стати безробітним, мені нічого не залишалося, як пакувати речі і їхати за кордон. Півроку я тяжко працював на холодному продуктовому складі за Прагою по 12 годин з одним вихідним днем, піднімаючись о 4-й годині ранку (і це після того, як я перед цим працював у Херсоні редактором газет і журналу, заступником директора української гімназії й помічником директора обласної філії «Укртелекому»).

Але потім я опинився в кріслі керівника відділу маркетингу чеської філії британської фінансової компанії. За два роки, на жаль, компанію знищила фінансова криза і я влітку 2009-го очолив «Українську газету» в Празі.

За цей час газета збільшила свій обсяг (з 12-ти сторінок до 16-ти) і наклад (з 2 тис. до 5 тис.). Раз на місяць газета виходить у друкованому форматі з аналітичним оглядом найбільш цікавих подій, що сталися за минулий місяць в Чехії та Україні, а також щодня оновлюється її Інтернет-версія: www.ukrgazeta.cz.

До недавнього часу газету утримував підприємець Іван Волошин, а з цього року її зголосилися підтримати ще десятеро українських підприємців. Таким чином, перша і єдина в Чехії «Українська газета», незважаючи на кризу, й далі житиме, а отже залишатиметься своєрідним інформаційним віконцем для багатьох українців Чехії.

Вільному незалежному журналісту
в країні знівельованих цінностей
немає місця

- З огляду на останні події в Україні чи плануєте Ви й надалі залишатися в Чехії? Чи хотіли б все-таки повернутися в Україну?

- Після того, як відчуєш і скористаєшся всіма перевагами європейського способу життя, то, якщо чесно, вже не хочеться повертатися в Україну. Тим більше, в таку Україну, як зараз, де знівельовано загальнолюдські цінності, де людина почувається незахищеною, де немає свободи слова. Мені, вільному і незалежному журналістові, там немає місця.

Тому я вирішив цього року просити Чеську Республіку про надання мені тут постійного місця проживання.

Тут я бачу свою користь і, як бачите, не пориваю зв‘язки з Україною.

«Країна може зростати разом з Європою.
Я вірю в євроінтеграцію України»

- Останнє запитання. Україна - страшенно багата територія. Яке диво може статися, на вашу думку, для інтелектуального, економічного і політичного стрибка цієї держави? Яким чином її політики можуть залишитися в історію в позитивному смислі? В'їхавши на білому коні, а не увійшовши з чорного ходу?

- Ось вже 6-й рік я спостерігаю за розвитком Чеської Республіки. Приєднання Чехії до Європейського Союзу зробило її більш гарною і впевненою у завтрашньому дні, навіть незважаючи на кризу. Судіть самі: за європейські дотації тут реконструйовано безліч історичних об’єктів і житлових будинків, відремонтовано автошляхи і оновлено транспортну інфраструктуру, ціни на продукти харчування утримуються на достатньо низькому рівні тощо. Я вже не кажу про те, що в кожному чеському населеному пункті не тільки вдома, але й на вулиці горить світло, а в кожній квартирі завжди є гаряча й холодна вода, причому високої якості, а на кожній батареї встановлено лічильник тепла, яким можна регулювати тепло у вашому домі. У дива я не вірю, а ось в те, що майбутнє України за євроінтеграцією – вірю, причому щиро. Адже коли відкриються кордони, кожен громадянин України зможе переконатися, які цінності несе з собою Європа.

А для цього в жовтні українці повинні зробити правильний вибір, щоби не помилитися вдруге.