Українці знову мають зробити світоглядний вибір

Арешт Юлії Тимошенко не може не непокоїти тих, кому небайдужа доля нашої країни. I справа абсолютно не в екс-прем’єрові та її майбутньому.

Переконаний, якби в Україні існувало верховенство права, а влада дійсно прагнула боротися з корупцією, Юлія Тимошенко мала б опинитися в камері років на 10-15. Своєю діяльністю на посаді прем’єр-міністра вона «напрацювала» не на один термін. Але...

... в сусідніх камерах, поруч з Тимошенко мало б сидіти кілька десятків «попєредників», як каже Микола Янович та не менша кількість діючих можновладців.

Леонід Черновецький вже більше року спокійно відпочиває в Iзраїлі, являючись при цьому мером Києва. Його «молода команда» або повтікала, або досі займає посади в київській мерії.

Володимир Стельмах спокійно пішов на пенсію. По фактах явної корупції, коли національна валюта стрибала то вгору то вниз, коли в банки вливали шалені кошти, які по даним ЗМI вміло відмивалися та іншим фактах не порушено жодної справи. Більше того, нинішньою владою не проведено жодної перевірки.

Віктор Ющенко вважає, що має право «моралізувати» про майбутнє «своєї нації», в той час, коли має нести повну відповідальність за все, що відбувалося в країні минулі 5 років - і газові кризи, і «РосУкренерго», і діяльність НБУ, правоохоронних органів та багато іншого.

Прикладів діяльності «попєредників» можна наводити багато. Не менше їх можна знайти і в нині діючій «команді проффесіоналів». Юрій Бойко з завищеною ціною на бурову установку та іншими оборудками, Михайло Єжель з відмиванням коштів на харчуванні солдат, Борис Колєсніков за відкоти на всіх державних закупівлях, в тому числі, при підготовці до Євро-2012, про що знають всі підприємці...

Тому, ніяка це не боротьба з корупцією та зовсім не наведення порядку в державі.

Якщо б Юлію Тимошенко судили та арештовували за факти корупції, які були б публічно доведені у суспільства не виникло б серйозних підозр в нехтуванні правосуддям. Але судять її за укладені на міждержавному рівні угоди. В невигідності газової угоди немає сумніву, але чи перші такі договори уклала Україна за час Незалежності? Ні, прикладів можна наводити багато, починаючи від відмови від ядерної зброї і закінчуючи Харківськими угодами, які підписав Янукович.

Відповідно, у жодного громадянина, здатного мислити логічно немає сумнівів, що справа Тимошенко - політична розправа над опонентом, якою керують чиновники з адміністрації Віктора Януковича, а ключові рішення приймає президент особисто.

Більш важливим є розуміння можливих наслідків цього процесу. Переконаний, що для країни та її майбутнього вони можуть стати фатальними. Знищивши політичну опозицію влада Януковича остаточно перекреслить можливість демократичного розвитку країни, її європейську інтеграцію та шанс на економічне процвітання.

Україна поступово перетвориться на країну з політичним устроєм Білорусії або Росії. Але без збережених з радянських часів підприємств та економіки, як в Білорусі та безмежних енергоносіїв, як в Росії. З нами не будуть рахуватися західні партнери, східні ж зневажатимуть.

Переконаний, що більшість українців не сприймає такий шлях розвитку. Якщо ми не хочемо остаточно втратити свою країну, за неї потрібно боротися. Своєю активною громадянською позицією ми маємо висловити несприйняття злочинних дій влади.

Прийнявши рішення про арешт Тимошенко 5 серпня влада проводить певний тест. Як такі дії сприйме українське суспільство та міжнародна спільнота? Якщо промовчимо - гайки будуть закручуватися далі. Рубікон буде остаточно перейдено. Зламати цю владу буде надзвичайно важко, адже її дії - набагато цинічніші, ніж це було 2004 року.

Маємо об’єднатися та не допустити остаточної втрати демократичних здобутків. Поступово поставити владу Януковича на місце. Знести її, в кінці кінців, демократичним шляхом на наступних виборах. Але якщо промовчимо сьогодні - буде пізно. Не буде більше в країні виборів, а команда Януковича буде правити країною стільки, скільки захоче. Правити цинічно, щодня обкрадаючи українців та поступово знищуючи країну.

Тому осторонь стояти не маємо права. Перший крок має зробити опозиція. Її кроки до об’єднання мають бути реальними, її дії - серйозними та продуманими. Важливо, щоб поки слабку опозицію підтримали громадські діячі та небайдужі громадяни. ЗМI повинні не мовчати, незаангажовано, але чесно висвітлювати всі події політичного життя країни та називати речі своїми іменами. Якщо рядові громадяни бачитимуть координацію дій та їх справжність, вони не стоятимуть осторонь.

Багаточисельні акції протесту та міжнародна ізоляція - останні страхи цієї влади. Зібрати 100 тисячні мітинги восени під силу. Але для цього потрібно провести солідну роботу.

Ми не маємо права втратити нашу країну! Якщо промовчимо - вся країна перетвориться на «клітку».