Олег Ляшко - справжній патріот Української держави!

Ще посміхнеться хвилями Дніпро!
І буде мир, настане світла днина!
Життя присвячує майбутньому країни
Лиш тільки він один - ОЛЕГ ЛЯШКО!

А чи любите Ви Україну так безмежно і віддано, як любить її Олег Ляшко?

Барвисто спалахнуло духмяне літо. Неспішно прокидається ранок у строкатій росі, дбайливо ховаючи золотаві сліди зоряних степів. Золотим вітром підіймаються пшеничні хвилі на степових просторах української землі. Яскравим сяйвом засвітлюють очі під бездонним небом, сонячним віддзеркаленням зігрівають все живе навкруги.

У серці мимоволі народжується пісня, а мотив до неї підказує зачарований голос вітру. Він озивається дзвінкою луною серед зелених дібров, квітучих степів, у сивих горах, у грайливих річках. Із самого ранку купається у них сонячне проміння, а вночі зірки поодиноко загадують бажання, простягуючи донизу свої холодні промені.

Саме так зустрічає новий день синьоокий край з любистку, м`яти і кришталево чистої води.

Для когось це усього лише яскрава замальовка, буденні явища, що можуть бути непоміченими у круговерті справ.

А ДЛЯ НЬОГО – ЦЕ І Є УКРАЇНА. ЙОГО УКРАЇНА СТЕЛЕТЬСЯ ЧУМАЦЬКИМ ШЛЯХОМ ВІД ЗАХОДУ ДО СХОДУ, З ПІВНОЧІ ДО ПІВДНЯ. ЙОГО УКРАЇНА – ЦЕ ОЧІ, ЯКІ ХОВАЮТЬ СВОЮ КРАСУ У ВОЛОШКОВОМУ ЖИТІ. ЙОГО УКРАЇНА - ЦЕ ЛЮБОВ, ЩО ПАЛКО ГОРИТЬ У ЦВІТІННІ МАКІВ. ЙОГО УКРАЇНА – ЦЕ ДУША, ЩО ЖИВЕ У СТАРОДАВНІХ СОБОРАХ, У ЗЛАТОВЕРХИХ ЦЕРКВАХ І ФОРТЕЦЯХ. ЙОГО УКРАЇНА – ЦЕ СЕРЦЕ, НАЗАВЖДИ ВІДДАНЕ РІДНОМУ МІСТУ ЧЕРНІГОВУ.

Україна

Це колиска талановитих і сміливих постатей, чиї імена ніколи не зітруться з плином часу. Століттями гартувався характер справжніх українців! Скільки Героїв виховала – викохала Україна! Запорозьке козацтво гриміло на весь світ своїми шляхетними походами, відвойовуючи для свого краю справедливість та свободу заради рідного дому, свого народу, заради України.

Хтось не знає імен вірних дочок і синів українського народу, що в складних трагічних обставинах віддавали свої сили і саме життя на вівтар Вітчизни, на славу рідної України. Хтось не бачить всю безкрайню палітру становлення рідного краю, не осмислює всі важливі віхи. Для когось історичне минуле – то десяток наспіх перегорнутих сторінок з підручника, що були прочитані без розуміння глибинного змісту.

А для Нього – це приклад для наслідування. Для нього – це сенс життя, який і веде його вірним шляхом в ім`я ідеї, в ім`я справедливості, в ім`я України. Минули роки, десятиліття, віки, - а пам'ять про героїв завжди буде жевріти у Його серці. Бо хто не знає свого минулого – той не вартий майбутнього, хто не шанує Героїв свого народу - той сам недостойний пошани.

Тільки Він докладає всіх зусиль, аби протистояти вірусу, що загрожує вбити в кожному з нас українця, достойного громадянина, порядну людину. І Його зброя сьогодні – це наполеглива праця, боротьба за національні цінності та дієвий і незламний патріотизм.

Національний прапор…

Український прапор – це символ свободи, відродження, слави України. Це віра у світле майбутнє, у багаті жовтогарячі лани та глибоке й чисте синє небо. Адже тільки національний прапор об’єднував нас тоді, коли ми розбудовували Українську державу, і тоді, коли боронили її від загарбників.

Саме жовто - блакитний стяг закликав нас до об’єднання навколо української держави. Він вкритий славою і кров’ю багатьох українських поколінь. Саме ця пам’ять крізь віки гуртує нас довкола і робить це полотнище рідним кожному з нас.

І поки наше національне знамено буде розвиватися над головою, доти буде міцним український дух, доти буде процвітати наша Українська держава, доти ми будемо іти до світлого майбутнього.

Для когось це лишень два кольори на шовковистому полотні, дві воєдино злиті смуги. Хтось без муки совісті дозволяє собі плювати на національні святині, знущатися над державним прапором, принижувати національну символіку, а значить - над Україною і над кожним її патріотом.

А для Нього національний прапор – це Його оберіг. Одна із смуг - безмежна небесна блакить, під якою і дихається легше, і серце б`ється так, немовби немає навкруги нічого злого та підступного. Йому достатньо лише поглянути у небо, як душа розправляє крила, відчуваючи легкість і свободу. А друга смуга – то пшениця, що у дбайливих селянських руках дозріває у щедрі жнива. Це яскравий цвіт соняшників, що простягнули свої жовтогарячі обійми назустріч Йому. Адже Він знає, що таке важкі години праці, бо ще з дитинства був змушений прокидатися вдосвіта та працювати на землі замість того, щоб безтурботно бавитися з однолітками. Саме тому ще з дитячих років Він усвідомив просту істину, з якою іде по життю: «Птах створений для польоту, а людина – для праці». Ще з малих літ загартувалося в Ньому особливе почуття відповідальності перед тією роботою, за яку Він береться. Бо саме чесна справа здатна загартувати у людині сталевий характер, сформувати її особистість, утвердити високу моральну цінність від її результатів.

Рідна солов’їна…

Українська мова – це мова великого народу, великої культури, нашої історії. Українською мовою написані невмирущі твори Франка і Лесі Українки, Котляревського і Шевченка, Нечуя-Левицького і Коцюбинського, Василя Симоненка і Стуса. Вишнева, вічно жива солов`їна мова - дзвінка поетична біографія українського народу. Тільки наша мова здатна прикрасити державу, тільки наша мова зможе пронести її славу крізь зорепад сонцесяйних років.

Рідна мова – то є серце нації, це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід та свої почуття. Рідна мова – це гімн краси рідному слову, адже саме у мові зберігаються всі народні скарби, і доки дзвенить вона на наших вустах - доти і буде жити Україна. Мова – то і є життя.

Не буде мови – не буде народу, не буде народу – не буде нації, не буде нації – не буде держави. Відповідно, доки є мова, народ живе, а зникне мова – то і народу не стане на цьому світі. Мудрість гласить: відберіть у народу все, і він все може повернути, відберіть мову – і він ніколи вже не зможе створити її.

Хтось цурається української мови, а значить, цурається й українського народу та не має у серці Бога. Коли людина зраджує рідну солов`їну мову та переходить на чужу, то з легкістю стане вона безвірною та бездушною зрадницею усього українського. Той, хто не любить мови рідної матері та нічого не промовляє рідним словом – той залишиться без роду і племені. Для когось українська мова - чужа, незрозуміла і зайва.

А ДЛЯ НЬОГО РІДНА МОВА – ЦЕ ПОЛОТНО, НА ЯКОМУ ВИШИВАЄ ВІН ВІЗЕРУНКИ СВОГО ЖИТТЯ. СВЯТО ВІРИТЬ ВІН У СИЛУ НАРОДЖЕНОГО СЛОВА НА НАШІЙ ЗЕМЛІ І УСІМА СИЛАМИ ПОШИРЮЄ ЙОГО РІДНОЮ ЗЕМЛЕЮ. ЙОГО ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ НЕМОЖЛИВА БЕЗ ЛЮБОВІ ДО РІДНОГО СЛОВА. ВІН ДОРОЖИТЬ НИМ, ЯК ЩАСТЯМ РІДНОЇ МАТЕРІ, ЯК КОЛИСКОЮ, ЯК ДОБРИМ ІМЕНЕМ СВОГО НАРОДУ. ЙОМУ ВІДОМО, ЩО САМЕ УКРАЇНСЬКА МОВА БЛИЖЧЕ ДО БОГА – І СЛОВОМ, І РОЗУМІННЯМ. САМЕ ТОМУ В ЧАС, КОЛИ ВТОМЛЕНЕ НЕБО У ЩЕДРИХ ОБІЙМАХ ХОВАЄ ВЕЧІРНЮ ЗОРЮ, ВІН ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО БОГА З МОЛИТВОЮ. З МОЛИТВОЮ ПРО ГРІШНУ І СВЯТУ УКРАЇНУ.

ВІН УСІМ СЕРЦЕМ І УСІЄЮ ДУШЕЮ БЛАГАЄ БОЖОГО СВЯТОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ, МИРУ ТА ЩАСЛИВОЇ ДОЛІ. У ЙОГО СЛОВАХ ТИХА НАДІЯ НА ТЕ, ЩО УКРАЇНА ПІДНІМЕТЬСЯ З БЕЗДОННОГО ВИРУ, ЩО НІКОЛИ НЕ ВСОХНЕ ЖИТТЄДАЙНЕ КОЗАЦЬКЕ КОРІННЯ. ЗЛІТАЮТЬ З ЙОГО ВУСТ ДО НЕБА СЛОВА, ЩОБ ЗАВЖДИ ПЛОДЮЧОЮ БУЛА СВЯТА УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ, ЩОБ ГНУЛОСЯ ГІЛЛЯ ВІД ЗАПАШНИХ ПЛОДІВ, ЩОБ У КОЖНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ХАТІ БУВ ДУХМЯНИЙ ЗАПАШНИЙ ХЛІБ І ДО ХЛІБА. ЙОГО СМИРЕННА МОЛИТВА ЗА ТЕ, ЩОБ СЕРЦЯ УКРАЇНЦІВ БУЛИ ЩЕДРИМИ НА ДОБРІ СПРАВИ, А В ДУШАХ ЩОБ ПАЛАХКОТІВ ТИХИЙ ВОГНИК СВЯТОЇ ШАНИ ДО БЛИЖНЬОГО. БЛАГАЄ ВІН ДАТИ СИНАМ ТА ДОЧКАМ БОЖИМ МУДРОСТІ ТА СПОКОЮ, СВЯЩЕННОГО ВОГНЮ ВІРИ, НАДІЇ ТА ЛЮБОВІ, ДОБРА, МИЛОСТІ ТА МИРУ.

Українці!

Відкрийте свої серця! Підніміть очі у безкрайнє небо і світлими надіями пориньте у зоряну височінь. Адже якщо поглянути з висоти найщиріших думок на Землю, то можна побачити чарівний куточок, схожий на серце – це і є Україна.

Пригадайте нетлінні твори Шевченка, заспівайте дитині колискову на рідній, мелодійній мові. Нехай лине безкрайніми просторами жива українська пісня. Полюбіть ранок у світанковій росі та рум`яний соняшниковий цвіт. Задивляйтесь на квітучі та стиглі поля, умивайте свої тривоги щедрою джерельною водою із прадідівської криниці. Щиро жадайте завжди залишатися на синіх українських просторах. Єднайте полум`яні серця на вічні роки, запалюйте любов`ю свої добрі справи. Боріться за правду, за волю, за честь. Пам`ятайте, хто ми такі і яке у нас славетне коріння, збережіть надбання минулих поколінь для наших нащадків, щоб вони з гордістю згадували нас.

МОЛІТЬСЯ ЗА УКРАЇНУ!

ПЛЕКАЙТЕ У СВОЇХ СЕРЦЯХ НАЙКРАЩІ ПОЧУТТЯ!

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ ТАК БЕЗМЕЖНО, ЯК ЛЮБИТЬ ЇЇ ОЛЕГ ЛЯШКО!