Геть буржуазію! Давай Махна!

При вдаваному бурхливому політичному житті в Україні навряд чи хтось із експертів візьме на себе сміливість чітко розповісти про ідеологічні пристрасті численних українських політичних партій, фракцій у Верховній Раді, у тому числі й нинішнього прем’єр-міністра України. Нині можна тільки констатувати, що все перемішалося в українському домі.

А на народ плювати?

Не помічені серед лідерів партій політичні особи, що здатні висловити свою ідеологію, адекватно, на теоретичному рівні сформулювати інтереси тих людей, яких вони представляють у парламенті або уряді.

Природно, що гасло щирої боротьби за високий життєвий рівень народу не розглядається всерйоз.

Сьогодні це відчуває небагатий українець, що український політичний клас і усі, хто його обслуговують, у повному складі, стрункими рядами без усякого винятку представляють в українській владі інтереси лише тільки однієї соціальної верстви суспільства - української буржуазії. Нагадаю, так говорять класики, що політична партія є лише посередником (лобістом) інтересів тих чи інших соціальних шарів населення в законодавчому або виконавчому органах країни.

Інтереси інших соціальних груп, верств суспільства, ніким не захищені, нікого в Україні не цікавлять із тривіальної причини: вибори - президентські і парламентські будуть нескоро.

Але незвичайний концерт (без логіки і правил) української політичної влади продовжується. Весь "політичний" спектр, від комуністів до крайніх правих, декларують любов до бідних, середнього класу, "робітників і селян". Зовсім як "ранні" Муссоліні і Гітлер. Нагадаю, що італійський дуче до війни позіціонував себе як соціаліста, німецький фюрер точно в "політичному отроцтві" будував у Німеччині народну державу, що складається з письмових столів чиновників.

І буде "Гуляйполе"

Українська бюрократія, чи сидить вона в Кабміні, парламенті або на Банковій вулиці, вона все одно пронизана фанатичною ворожістю стосовно приватної власності, національного бізнесу. Вона неефективна і марнотратна, що не є відкриттям.

Зростаюча невизначеність, катастрофа недавніх надій політичного майбутнього країни цілком висуне на лідируючу роль в Україні "третю силу" - традиційний український анархізм, махновське "Гуляйполе".

Причому весь обсяг, уся міць масового невдоволення владою прогнозовано призведе до соціальної біфуркації вже найближчим часом. Ця сила жевріє в українській глибинці, яка особливо бідує, в тих регіонах, у яких позначилися кричущі соціальні проблеми.

Але велика політика робиться в мегаполісах. Українське "Гуляйполе" може призвести до несподіваних, непрогнозованих подій. Чи будуть це нові парламентські вибори, а чи чергова зміна осіб влади, загострення сепаратизму в Криму, сплеск націоналізму західноукраїнських областей або безмірний "потяг" українського Сходу до "старшого" брата.

Нинішній управлінський політичний хаос може стати причиною того, що "колективне українське несвідоме" виллється в ті форми політичної боротьби, що мирними і цивілізованими не назвеш.