Рік 2006: Бананова республіка Януковича

Для політичного життя України 2006 рік перш за все запам‘ятається черговою чи не найяскравішою електоральною серією під назвою «Парламентські вибори» і відповідними наслідками обдуманого (чи подекуди не дуже) вибору українського народу.

Хвалебний «ПР» прем’єра

Можемо констатувати, що спочатку, після березневих перегонів, і потім, після підписання відомого «Універсалу єдності», баланс сил на лінії «помаранчеві – біло-блакитні» суттєво змістився на користь останніх.

Вже ні в кого не виникає сумніву, що саме Віктор Янукович разом зі своїм оточенням має найбільше важелів впливу на різні напрями життя українського суспільства, навіть не зважаючи на постійні спроби Президента завадити нищівній антиукраїнській політиці.

Як же нам варто оцінювати здобутки «регіонального» уряду і «антикризової коаліції» за минулий рік? Тут думки можуть суттєво розбігтися, хоча я б радив звернутись прямо до вищенаведеної цитати Віктора Федоровича. Як кажуть: «Сам себе не похвалиш, ніхто не похвалить…»

Досить згадати хоча б традиційну у відносинах України з Росією газову тематику. Сподіваюсь, ніхто не забув передвиборчі ролики «ПР», в яких пропрезидентський уряд Юрія Єханурова був звинуваченим у нездарності проводити будь-які перемовини.

Газова збру(о)я для бізнесу

Облишимо оцінку дій Єханурова, врешті-решт істина пізнається в порівнянні. Тоді російський газ для України коштував 95 доларів за тисячу кубометрів.

Нещодавно всі вдивлялись в телевізори, коли Віктор Янукович їздив домовлятися за постачання блакитного палива на наступний рік. Виявилось, що 135 доларів за тисячу кубів – ось дійсно взірець(!) вдалої дипломатії і блискучих перемовин (і як нам ще казали, цей варіант найвигідніший)…

Чи зашкодить нова ціна інтересам «біло-блакитних»? Аж ніяк, тільки навпаки! Чергове підвищення цін на газ, окрім нас, простих смертних, зачепить перш за все малі і середні підприємства. А це дуже вигідно представникам великого бізнесу, яких так багато під прапорами «регіоналів».

Хіба це не найвигідніший спосіб досягти монополізації різних ринків України на користь можновладних олігархів? Нам же залишається роль бідного населення такої собі типової латиноамериканської бананової республіки…

При всіх негараздах економіки Віктор Федорович пропонує усім українцям справжні різдвяні канікули. Чи не блискуча ідея? Може й так, якби вона не була скалькована з популістських дій нашого «найріднішого» сусіда. З одного боку, за один тиждень можна буде суттєво підірвати українську економіку. З іншого – така політика повністю засвідчує як холуйство «біло-блакитних» перед їх кремлівськими покровителями, так і їх повну власну безідейність.

Рівняйсь на Росію!

Згадаймо, що зараз з уряду йдуть останні пропрезидентські міністри. Чи варто гадати, що робитимуть їх наступники з табору антикризовиків? Наприклад, наступний міністр оборони? Аж ніяк! Треба лише подивитись, що діється у міністерстві оборони РФ. Так що не дивуймося, якщо (раптом) термін служби в український армії збільшиться вдвічі (тобто до 2 років), а в ВНЗ зникнуть воєнні кафедри.

Щодо теплих взаємин з Росією, то Вікторові Федоровичу є реально чого боятись у наступному році. Справа в тому, що на 2007 припадають два трагічні і два героїчні ювілеї. Мова йде про річницю початку голодомору, великих репресій 1937-1938 років і 65-річчя постави Української Повстанської Армії та 100-ї річниці від народження командира УПА Романа Шухевича.

Хто в чиїх руках маріонетка?

Як би маріонеткова промосковська влада не намагалась показати своїм господарям, що в Малоросійському краю все тихо і спокійно, уникнути великого резонансу в українському суспільстві не вдасться. Це засвідчили цьогорічні події 14 жовтня і 25 листопада. Отже, свідомим верствам народу є черговий привід згадати, що Російська Федерація є повним правонаступником СРСР, а цього ой як не хоче ні Янукович, ні Путін.

Можна наводити ще багато прикладів «проколів» антикризової влади у всіх справах, за які вона бралася. Власне, а чого ще очікувати від людей, які не здатні вивчити навіть державну мову? Чи зможе посадова особа, яка не вміє правильно писати свою посаду, керувати складними господарськими процесами?

Істинне ставлення українців до біло-блакитних уряду і парламенту показало бойкотування візиту Януковича до США представниками української діаспори. Ті ж, хто прийшли на прес-конференцію з дозволу сказати прем‘єра, змусили своїми питаннями його повністю розгубитися. А тому, ми можемо сміливо і зі смутком констатувати, що минулий 2006 рік для України був роком «антикризової» коаліції криз.