Тінь Жанни

Сподіваєтеся обминути вовчі ями, розставлені кілька століть тому?

Вже років п’ять, як серед українського політикуму в обіг було запущено образ Жанни Д’Арк – з наміром пристосувати його до особи Юлії Тимошенко. Трагічну долю яскравого персонажу епохи середньовіччя хтось розцінив як чудовий матеріал для пропагандистської концепції.

Дійсно, постать Орлеанської Діви вражає... Франція XV сторіччя. Божевільний (за визнанням сучасників) Карл VI вирішив передати свої монарші права англійському королеві. Щоправда, від такого кроку де-факто мало що змінилося б – на той момент більша частина французької території вже перебувала під контролем армії „туманного Альбіону” та її сателітів.

Англійці пішли проти Божого умислу й були розбиті. Нарешті законного спадкоємця французького престолу увінчано монаршою гідністю. Карл VII – король! І видіння у Жанни припинилися. Місію виконано. Проте серце Орлеанської Діви не мало спокою, вона продовжує боротьбу, спонукаючи англійців до каяття. Чимало підданих Карла VII пішло за нею, забувши про принципи васалітету. Результат був передбачуваним – полон і страта.

Король Франції, який завдячував Жанні Д’Арк своєю короною, просто її зрадив. Для нього потреба в героях уже минула... Споглядання катами на згарищі нетлінних решток Посланниці фактично стало початком процесу її беатифікації. До когорти небожителів додалася ще одна свята – на ім’я Жанна... А наслідки вчинку Карла VII не забарилися. Мине якась сотня років і династія Валуа втратить спадкову владу. Життя пред’явило свій рахунок.

Що ми маємо в Україні зараз? Поверхнево глянувши на ситуацію, можна дійти висновку: Юля допомогла Віктору очолити державу, а той через деякий час відплатив їй чорною невдячністю. Класична історія! Однак не забуваймо: Юлія - не Діва. (Чи може хтось дотримується іншої думки?)

Є достатньо підстав сумніватися в тотожності прагнень французької мучениці й української бізнес – леді. А якщо вже вдатися до порівнянь, то Юлії Тимошенко більше пасує роль Катерини Медичі. Ця флорентійка з титулом королеви Франції увійшла в історію як неперевершена майстриня інтриг. (До речі, впадає в око парадоксальна схожість між нею і дніпропетровською „газовою принцесою” навіть у стилі вбрання).

Використовуючи статус матері французького короля Карла IX, вона доклала максимум зусиль для організації так званої „Варфоломіївської ночі”. Тоді, у 1572 році, партії монархістів вдалося в короткий термін майже повністю розв’язати проблему антидержавної діяльності єретиків - кальвіністів (які, до того ж, просували свого лідера на престол Франції). Протестантів просто повбивали.

Можна дискутувати про доцільність такого радикального заходу, але на той час ліквідація нечестивців, котрі полюбляли розстрілювати зображення Богородиці Діви, виглядала цілком слушною справою. Слід зауважити – Катерина Медичі керувалася зовсім не політичним розрахунком, віддаючи накази своїм підданцям. На першому плані в неї, як і в кожної жінки, стояли особисті мотиви. Хоча Медичі тоді й виграла тактично, у майбутньому її зусилля знівелювалися стратегічною поразкою – династія Валуа поступилася місцем на троні Бурбонам. І чого стали варті зусилля тієї флорентійки? Доля поглузувала з неї...

Україна ж потребує зараз зовсім інших особистостей. Скажімо, такого собі кардинала Ришельє, який би приборкав регіональних баронів, зміцнив центральну владу, поставив на потрібне місце парламент і визначив функції буржуазії. А ще краще – забути нарешті про привидів минулого.

Історикам і невдахам цікаво порпатися в мотлосі старої епохи? Тож лишимо це їм, хай розкошують серед паперової пилюки. Фактично ми – молода нація, яка формується в епоху змін. А поступ обов’язково подарує Україні власних героїв і власних святих. Потрібно лише вірити. З нами Бог!