Міжнародний фестиваль “Дружба-2005” чи «комсомольсько-алкогольне» дійство?

"Високий Вал" отримав статтю українського патріота (так назвав себе автор) з альтернативним поглядом на фестиваль "Дружба-2005" у Сеньківці. Наводимо текст матеріалу без скорочень і коментарів. Редакція обмежилася лише правками деяких граматичних помилок:

Кожна молодіжна акція повинна нести користь суспільству, а якщо вона організовується і фінансується державою, то коефіцієнт корисної дії від неї повинен бути максимальним. Цьогорічний молодіжний міжнародний фестиваль «Дружба-2005», який традиційно проходить поблизу Сеньківка Чернігівської обл., на кордоні трьох Сх.Словянських держав проводила Росія. Офіційна мета фестивалю звучить немов якась казка і відразу ж викликає ейфорію від однієї думки, що є такі добрі і мудрі люди, які думають про всіх.

Ви тільки оцініть — «З метою сприяння розвитку співробітництва між Україною, Російською Федерацією, Республікою Білорусь, поглиблення міжнародної співпраці в сфері молодіжної політики, та виходячи із завдань співтовариства "Єврорегіон Дніпро 23-26 червня 2005 року відбудеться Міжнародний молодіжний фестиваль "Дружба-2005":

Табір, як вже було вказано, проходить біля с. Сеньківка, розташовується він на нейтральній території, на клаптику лісу посеред боліт, і являє собою наметове містечко. Зазвичай окрім трьох вищеназваних держав на фестивалі є присутні до 50 представників Придністров′я, кожна держава має власну територію. В цьому році вперше була присутні делегація національно-демократичних сил, зокрема Городнянський осередок Української народної молоді та Української Студентської Спілки (до цього року табір патріотами ігнорувався).

З′явившись на території «Дружби-2005», можна було ж відразу визначити ідеологію, майбутні заняття молоді та й взагалі атмосферу цього дійства. Варто оцінити лише представників країн-організоторів, досить багато було політичних організацій, які вороже налаштовані проти «національної» України. Так з Російського боку, були представлені лише про-Путінські організації на кшталт «Партия Возрождения России», «Народноя воля», «ВЛКСМ» тощо, хоча й були представлені культурницькі організації (кожна країна мала виступати на сцені та розважати публіку). Від Білорусії була представлена єдина організація БРСМ—аналог «ВЛКСМ», більше про цю організацію може розповісти представлена ними книжково-газетна виставка, де паплюжилося керівництво Молдови та «Помаранчевої України», у таких «писанинах» як «Голий Воронин» тощо. З Придністров′ям, я думаю, усе зрозуміло. Зрозуміло і те, що саме Росія запрошувала їх, тим самим підтримуючи ніким не визнану Придністровську Молдавську Республіку, розкол Молдови та потенційне джерело нестабільності на південно-західних кордонах України.

Це ті, які під час виборів боролися проти тоді ще кандидата в президенти В. Ющенка. Щодо України, то з її представленням теж були проблеми, значне число молодіжних організацій несли явно неукраїнську ідеологію, та належали до «почившого у бозі» табору любителів «блакитних». Хоча деякі організації та виконавці все ж таки не втратили української подоби, а навпаки слугували прикладом здорового патріотизму та любові до Батьківщини — це Анатолій Антішко, голова «Служби Оперативнрого Порятунку», Євгеній Пісканов голова «Клубу любителів історичного фехтування» (а в народі «толкієністів»), Дмитро Селянський—співак, та ще одна співачка на ім’я Анастасія.

Взагалі на фестивалі вражала величезна кількість комуністичної символіки та торгових точок з продажу спиртного. Взагалі я був вражений - такої кількості п’яних я ще не бачив (більше 1,5-и тисячі). Пили усі: і чоловіки років по 30-40, які чомусь називалися молоддю, і діти років 14-17 які приїхали у складі офіційних делегацій.

Все це нагадало мені про традиційну імперську політику великих держав, коли аборигенів споюють «вогняною водою», а потім під впливом алкоголю одурманюють імперською культурою. Таке ж відбувалося і в Сеньківці, для переважної кількості населення табору не було організовано жодного гідного заняття, то ж і залишалось, що «квасити» алкоголь під низкопробну попсу та рекламні пісні «російської імперії», які були закамуфльовані під пісні часів другої світової війни. Зрозуміло, що прослуховування подібної музики у стані алкогольного сп′яніння, виховає лише патріота Росії та ненависника всього Українського чи Білоруського. То ж і не було нічого незвичайного в тому, що під час виступів україномовних виконавців постійно були проблеми зі звуком. Та й взагалі слова «Хохли», «Помаранчеві, ви нас зає...ли» звучали від п′яних росіян постійно. Постійно виникали конфлікти стосовно несприйняття декотрими синьо-жовтих прапорів. Та й взагалі відношення росіян до своїх гостей може проілюструвати такий випадок. В п′ятницю відомий білоруський ді-джей Л. повинен був взяти участь у якомусь заході на сцені, пройти туди він хотів проямо з танц-майданчика. Російські омонівці накинувшись на нього як звірі зкинули його зі сцени зламавши ногу, та побили кийками, через три дні у нього мала бути зйомка нового кліпу...

Ще один штрих до атмосфери свята можна додати проаналізувавши форуми різних сайтів, зокрема заклики до поїздку на «Сеньківку» там аргентуються досить чітко — «Тут поступило предложение, всем кто не едет, по каким-либо причинам в Одессу, рвануть на самый север - там в селе Сеньковка будет ежегодный молодёжный фестиваль. Ну там концерты всякие, пиво, водка и тд. (плюс там девок масса как, бы эт сказать помягче... - дешёвых). Вобщем тусня с Украины, Белорусии и России.»

Як і завжди на таких комсосольсько-імперських заходах, мов хробаки на г...вно, злазились різноманітні політичні клоуни, то ж не стало несподіванкою поява в суботу 15-ти автобусів з прихильниками ПСПУ Н.Вітренко і «Держави» Васильєва та священиками Московського патріархату. Їхні заклики негайно створювати єдину Словянську державу сприймалася як маячня, а наступна акція коли вони не визнаючи кордонів спробували прорватись через митницю не показуючи паспортів призвела до затримання 11 порушників. Що, до речі не завадило їм, пізніш цивілізовано, тобто показуючі паспорти та дозвіл на перетин кордону автобусом, проїхати через митницю та покуштувати горілки з шашликами у містечку.

Апогеєм святкування «Дружби молоді трьох словянських народів» стала неділя. Тоді губернатори трьох прикордонних областей у присутності молоді та офіційних делегацій зустрілися та проголосили про дружбу, мир та злагоду між державами.
 
Взагалі, аналізуючи наслідки даного фестивалю, хочеться поставити декілька питань. Яка користь Українській молоді від цього заходу, та й взагалі нашій владі окрім можливості покрасуватись на фоні мітингу? Яку країну ми будуємо? Навіщо нам, українцям (і новій владі), так принижуватися? Чому ми повинні фінансувати пропаганду серед нашої молоді культури та явно ворожої «помаранчевій» Україні ідеології? То ж мої пропозиції є такі: припинити фінансувати з держбюджету це «комсомольсько-алкогольне» дійство, а гроші переправити, наприклад, на організацію молодіжного свята у Крутах, козацького свята в Батурині чи хоча б міжнародного фестивалю історичного фехтування в с. Шестовиця (тут хоча б відсутні представники ворожих Україні ідеологій). Або переформатувати це свято. По-перше, потрібно, щоб була представлена молодь і інших слов’янських країн, та й взагалі Центрально- та Сх.-Європейських країн. По-друге, молодь варто об′єднувати не горілкою, а спільним вирішенням проблем, роботою. Та й взагалі варто покінчувати із сумної традицією Сеньківки, коли єдиним спільним, тим, що може об′єднати, визнається лише спільне комуністичне минуле з відповідними наслідками. Які ведуть до культурного домінування Росії на фесті. Ні шановні, єдність у різноманітті, я поважаю своїх рідних братів росіян, білорусів. Але як стає гірко, коли брат тебе принижує чи обкрадає.

А взагалі, саме ми, національно-свідома молодь, повинні вичавлювати з наших братів-українців та й взагалі всіх слов’ян хворобу під назвою «Совкізм» - рак національної душі. І зміна змісту подібних фестивалів - один із шляхів її подолання.