Революціонер – це не професія. Це – поклик душі!

“Високий Вал” постійно отримує листи, які можна назвати дискусійними. Зайвий раз зазначаємо, що Редакція може не погоджуватися з авторами опублікованих матеріалів. Запрошуємо всіх до толерантного обговорення таких статей і дискусії:

Останні події, які відбувалися в Україні, довго не сходили з перших стрічок газетних шпальт та випусків новин чи не усіх світових медіа. Сотні журналістів, політтехнологів і по сьогодні намагаються з’ясувати, чому ж українці вийшли на вулиці, що їх спонукало. Переживши події «Помаранчевої революції», хочеться і собі зайнятися аналізом. Тепер вже сторінки новітньої історії України.

«АВАНГАРД РЕВОЛЮЦІЇ»?

Будь-яка революція – це подія, яка розмежовує цілі епохи. По-інакшому і не може бути. На зміну одному чи то суспільному, чи то політичному ладу приходить інший. І це, мабуть, певна закономірність. Адже ніщо не вічно у цьому світі. Так хто ж «підняв народ»?

Чимало аналітиків зараз говорять про якісь «двигуни» чи там «авангарди» революції, переконуючи усіх, що українці з їх менталітетом ніколи б не піднялися на революцію.

Дуже часто у цьому контексті доводиться чути про організацію під назвою «Пора». Мовляв – вони перейняли революційний досвід сербів та грузинів, створили потужну, хоча і напівконспіративну мережу по всій Україні. «Пора» займалася підготовкою «бунтівних мас». Що ж , справедливості заради, хочеться задати читачу одне питання: «Чи чули Ви місяці за два-три до президентських виборів що-небудь про Пору?» Зазвичай лунає відповідь «Ні». Виходить – або ця організація працювала у такому глухому підпіллі, або насправді не така вона вже і потужна.

Рецепт «ШВИДКОЇ СЛАВИ»?

Слава про «Пору» несподівано прогриміла за два тижні до першого туру виборів. Виявляється, що «пористи – терористи». Гучний скандал роздався навколо вибухівки знайденої у приміщеннях, де розташовувалися офіси цієї громадянської кампанії. Спочатку при обшуку міліція знайшла тротил в київському офісі, потім і в чернігівському. Хвилі протесу покотилися по всій Україні. Влада – вкрай знахабніла!!! Міліція підкидає бомби невинним студентам і садить їх до буцегарень.

В одному з таких офісів (у Чернігові) довелося проживати і автору цих рядків. Приміщення являло собою просту однокімнатну квартиру чернігівської п’ятиповерхівки. Жив разом із Олександром Ломакою, який називав себе координатором громадянської кампанії «Пора» в Чернігівській області. Знайомі ми були ще з педуніверситетського гуртожитку, де також разом проводили студентські будні. Але з «Порою» свою діяльність не пов’язував, не дивлячись на пропозиції Сашка. Цю організацію вважав несерйозною, бо нараховувала вона до десятка активістів і, звичайно, за таких розкладів вплинути на політичну ситуацію в місті не могла.

Довго розмірковуючи над тим, що відбулося, в голові постають питання і якісь дивні висновки. Кому був вигідний цей конфлікт? Не вже тодішній владі, міліції? Мабуть ні, адже громадськість їх засудила. Газети, навіть не дивлячись на політичну цензуру, підняли галас. Судячи з публікацій, навряд чи влада там виглядала в доброму світлі. Чого не скажеш про «Пору» і зокрема Олександра Ломако. Як не як, хлопець відсидів у тюрмі 10 діб за політику. Після цього активісти «Пори» стають водночас і жертвами і героями, про них усі говорять, їх знають. Справу з розкруткою цієї організації можна вважати завершеною. І це за такий короткий термін!!! Висновки робіть самі.

Довго іще політики будуть змагатися хто з них крутіший революціонер. Хто вивів народ на вулицю, кому вдягати лавровий вінок. На те вони й політики. А повертаючись до революційно налаштованих мас, хочеться запитати у тих, хто протестував на вулиці: «Яка нелегка понесла вас на мітинги? Сиділи б оце собі вдома та споглядали за всім по телевізору». Проте, можливо не усвідомлюючи усієї важливості зробленого, маленький українець з почуттям власної гідності скаже: «Революціонер – це не професія. Це – поклик душі!».