Про вибори на Донбасі

Розповідає чернігівський соціаліст, який очолював там дільничну виборчу комісію

Донбас – найбільш густонаселений регіон України, а у Донецькій області проживає людей у п`ять разів більше, аніж, наприклад, на Чернігівщині. Але так вже сталося, що для укомплектування складів виборчих комісій Донеччини тамтешнім штабам кандидата у Президенти Віктора Ющенка знадобилась допомога людей з іншших областей України, в т. ч. – Чернігівської. Одним з них був Іван Логін, який працював у Донбасі з 22 по 27 грудня.

- Іване, я знаю, що це вже не перші вибори, коли ти працюєш у складі виборчих комісій. Розкажи, чому цього разу доля закинула тебе аж на Донбас, і – куди саме?

- Справді, це вже вчетвете, коли мені доводиться рахувати голоси виборців. Вперше взявся за цю справу у 1999 році, коли мені виповнилося 19 років. Тоді я був членом комісії на одній з дільниць Чернігова. Потім – референдум, і, нарешті, під час довиборів народного депутата-мажоритарника від Чернігова у 2003 році був заступником голови дільничної виборчої комісії. А цього разу в містечку Зугрес Донецької області вже очолював роботу на виборчій дільниці №35 територіального виборчого округу №60. Чому туди потрапив? Штаб Ющенка попросив про таку допомогу, я погодився їхати.

- Це не розходилося з твоїми політичними уподобаннями чи ідеологічними переконаннями?

- Ні. Сам я соціаліст, моя партія підтримала перед 2-м туром кандидатуру Ющенка, підписавши відповідну угоду, яку слід виконувати. Тому, чи слід мені йти працювати в комісію від Ющенка, у мене питання не виникало. Головне, про що я хочу нагадати, - це те, що будь-який член дільничної виборчої комісії під час виконання своїх обов`язків не має права агітувати за свого кандидата чи в інший спосіб створювати йому кращі умови для перемоги. Той, хто працює на виборчій дільниці, повинен понад усе забезпечити чесність, відкритість і прозорість, законність голосування.

- А « Зугрес » - що то за назва така, ніби не слов`янська і не тюркська?

- Вона також не німецька і не єврейська, хоч і справді колюча для вуха. Нам, приїжджим, представники міськради дещо розповіли про своє місто. Зугрес – містечко, засноване у 1929 році і швидко збудоване за планом « ГоЕлРо », і назву свою носить від першої електростанції. Має школи, технікум, будинок культури, великий завод, електростанції і двадцять тисяч мешканців. Проте мене більше цікавили 1634 громадяни, які були виборцями на дільниці, де я головував.

- Як голосували і як проголосували на твоїй дільниці?

- Нормально. Здивувала висока явка виборців: голосувати прийшли 1411 виборців – це більше 86 відсотків. Якби нашому регіону таку активність! Результат: 60 голосів – за Ющенка, 1326 – за Януковича. Донбас є Донбас. Хоча на попередньму голосуванні другого туру явка виборців була ще більша, а підтримка Ющенка у кілька разів менша.

- Іване, після оприлюднення результатів голосування симпатики Януковича почали галасувати про масові порушення виборчого законодавства. Хто і що порушував на «твоїй» дільниці?

- Моя виборча комісія складалась з 12 чоловік – представників обох кандидатів. Були офіційні спостерігачі з обох боків. Крім того, заходили на нашу дільницю міжнародні спостерігачі з Канади, Грузії, Білорусі, журналісти місцевої газети і телебачення. Жодних зауважень або актів про порушення від них комісія не отримала, гадаю тому, що всі ми ще з самого початку були налаштована діяти, керуючись виключно Законом. Був один прикрий випадок, коли якийсь бешкетник обмалював портрет кандидата Ющенка на обов`язковому для дільниці плакаті. Довелося зняти зі стіни обох. А ось офіційну інформацію про рішення Конституційного суду від 24 грудня, яке давало право проголосувати вдома не тільки інвалідам першої групи, а й усім, хто за станом здоров`я не може прийти на дільницю, наша виборча комісія отримала лише у день голосування. Допускаю, що через це не всі виборці, хто мав право на голосування вдома, змогли його реалізувати. Та впевнений, що це суттєво не вплинуло на загальний результат волевиявлення громадян, оскільки старих і слабких підвозили до дільниць. До речі, мене приємно здивувало таке ставлення донеччан до своїх немічних співгромадян.

- Про які ще цікаві моменти можеш розповісти?

- На дільниці, де я мав честь працювати, є традиція. Якраз – цікава. Виборцю, якому щойно виповнилося 18 років, і він вперше у своєму житті прийшов голосувати, ми вручили подарунки. Члени комісії (в т. ч. і я ) «скинулись» і придбали кілька маленьких фотоальбомів, що їх вручили юнакам і дівчатам.

- Що хочете, Іване, сказати наостанок читачам?

- Вибір українці зробили, час всім заспокоїтись і далі працювати. Я не розчарувався в людях там, вони, сподіваюся, - в мені. Навіть, гадаю, що спростував стереотип, який деякі ЗМІ розкручували на Донбасі, - про те, що в інших областях живуть «оскаженілі оранжеві». Ми всі – громадяни однієї держави і повинні разом будувати нашу Україну. Тепер пора готуватись до наступних виборів 2006 року. Враховуючи прийняті зміни до Конституції, вони будуть надважливими. Готуватимусь до них разом з однопартійцями – соціалістами.