“На війні, як на війні...” Штрихи до виборчої кампанії на Чернігівщині

Кандидатський мінімум

Вісім кандидатів із 24 публічно відвідали Чернігівщину від початку виборчої кампанії. Основні фігури передвиборчих перегонів Віктори – Ющенко і Янукович – упродовж тижня відмітились в обласному центрі і області. Їхні зустрічі з електоратом – абсолютно різні за завданнями, як і методи завоювання авторитету.

Читайте також до теми:

• Просунуті технології в агітації і... чим це інколи закінчується

Ющенківці – влаштували шоу з прапорами, концертом і намаганням зібрати якомога більше людей на центральній площі Чернігова. Більше години Віктор Ющенко спілкувався зі сцени з чернігівцями, відповідав на запитання і постійно намагався підкреслити та в гумористичному тоні натякнути, що він живе не за “понятіями” і не має ніякого відношення до тих місць, де носять смугастий одяг. Ющенко намагався бути емоційним трибуном усього електорату.

Зустріч Прем’єр-міністра Віктора Януковича з міським електоратом виглядала зовсім по-іншому.

По-перше, уже о 9 годині ранку, в суботу, коли опозиція ще спала після нічного розмалювання міста гаслами типу “Ленін – за Януковича!”, на центральній площі обласного центру кандидата зустрічав весь адміністративний апарат або “актив області”. Щоб на побачення не пройшли ніякі провокації і провокатори та зайвий електорат, уже за квартал до площі чергували чоловіки у цивільному і “обмацували” поглядами всіх підозрілих.

Прем’єр в обласному театрі виступив перед активом і цю зустріч мала змогу широко побачити завдяки обласному телебаченню в новинах уся Чернігівщина. Всеукраїнські телеканали теж підставили своє плече Віктору Януковичу. А перебування Януковича на батьківщині Олександра Довженка в Сосниці запам’ятали не лише кінематографісти, а й тисяча простих сосни чан, з якими прем’єр спілкувався “на короткій нозі”.

Перебування ж у Чернігові Віктора Ющенка побачили, крім більше 20 тисяч на площі, тільки глядачі “5 каналу”. Правда, про те, як Петро Порошенко мало не з кулаками вимагав зняти якесь антиющенківське гасло – бачила вся область. А потім телеглядачі мали змогу спостерігати, як після спілкування з якоюсь рукою Ющенка – тобто Порошенком – нещасний міліціонер лежав у лікарні.

А ось кандидати у президенти Мороз, Симоненко, Бойко, Вітренко, Ржавський, Збітнєв мабуть не заслужили права, щоб їхні візити до Чернігова показали у новинах. Але свій кандмінімум вони здали – перед населенням області засвітилися. Більше тисячі зібрали на мітинг тільки Мороз, Симоненко і Вітренко. Бойко, Збітнєв і Ржавський поспілкувалися, в основному, з журналістами і перехожими, що не вилилось у масову інформаційну кампанію.

Неоголошена війна

В одному із чернігівських штабів іменитого кандидата, який публічно демонструє прихильність до свого не менш іменитого колеги, висів календар із написом “До поразки (такого-то) залишилося 44 дні”. Там було вписано прізвище аж ніяк не Януковича, а іншого кандидата – “брата” по опозиції.

Це було б смішно, якби ці імениті кандидати публічно не домовилися про чесні, прозорі, цнотливі вибори та ще й не підписали відповідну заяву та не розтрубили її в усіх ЗМІ, а не лише в контрольованих ними.

Втім, нічого дивного в цьому не було, адже ще взимку 2004 року, коли київські політики (нині імениті кандидати) домовлялися про співробітництво, їхні партійні осередки на Чернігівщині, зокрема, вишукували і накопичували “компромат” для того, щоб “виливати помиї” під час президентської кампанії.

Жорстка конкуренція між собою кандидатів від опозиції, яку особливо помітно на регіональному рівні, може знову, вкотре на Україні, поставити під сумнів перемогу бодай одного з них на цих виборах. А, можливо, вони думають не про спільну справу “порятунку України”, як говорять, а тільки про “трон”?

Робота і показуха

Найбільш активними у вересні безумовно були штаби Януковича, Ющенка, Мороза та Симоненка. Правда, команда останнього веде “приховану роботу” – тобто кампанію від дверей до дверей, яка зазвичай не така помітна для ЗМІ.

Чернігівщину непогано “відутюжили” відомі підписанти за Віктора Януковича – екс-мер Донецька Володимир Рибак, президент аналітичного центру “Академія” Олександра Кужель, освітянка-нардеп Тамара Прошкуратова та інші.

З боку Ющенка не менш відомі особи, як наприклад Володимир Яворівський і інші V.I.P. – персони теж гав в області не ловили, а розповідали, хто є хто в нинішній президентській кампанії.

Соціалісти Мороза, якими в області керує невтомний вигадник та фантазер нардеп Микола Рудьковський теж “ставили на вуха” цілі райони області в основному силами свого лідера та місцевих рядових активістів.

Штаби цих трьох кандидатів проводять найбільшу поклейку листівок та розповсюдження друкованої продукції, а також працюють з виносними щитами та наметами.

Трохи з відривом від лідерів дріботять симоненківці та вітренківці, які забезпечують поклейку листівок у найбільш видних місцях крупних населених пунктів.

А ось кілька десятків листівок Бойка можна було побачити лише під час його візиту до Чернігова, та ще один раз – певно, пішли у “підпілля”.

Великі і яскраві плакати Збітнєва, які чернігівці переплутали з гастрольними афішами чи то співака, чи то актора, повисіли пару днів на парканах будівельних майданчиків у центрі Чернігова по маршруту руху збітнєвського авто обласним центром. Показушна роздача листівок, тобто PR-акція, цього кандидата відбулася кілька хвилин і то – біля приміщення, де він давав прес-конференцію журналістам.

Можливо, правду кажуть у якійсь мудрій книзі, що по трудах їхніх воздасться.

“Дурдом під назвою ДВК”?

Чернігівці, які уже мають досвід участі у виборах і роботі виборчих комісій, очікують виборів, як небезпечної стихії – потопу чи землетрусу. Одна тільки публікація списків дільничних виборчих комісій довела, що в країні під час виборів запущений такий механізм, яким керувати практично неможливо. Списки ДВК Чернігова опубліковані з кількаденним запізненням, адже це питання виявилося настільки складним технічно, що важко навіть уявити.

Варто лише зазначити, що списки членів 105-ти ДВК зайняли 16 сторінок газети формату А-3 та ще й 6-им шрифтом, які необхідно читати через лупу.

У партійній приналежності, а тим більше у симпатіях до кандидатів у президенти, членів ДВК сам чорт ногу зламає. Адже можна побачити, як симпатики одного кандидата представляють інтереси його опонента. І до того ж багато членів ДВК тільки з газет незабаром дізнаються (після того, як знайде терпіння і гарні окуляри прочитати дрібний шрифт), що вони, виявляється, будуть стояти на охороні прозорості мутно організованого виборчого процесу та й за того кандидата, якого в очі не бачили і ніколи не чули про нього.

Що буде відбуватися в день виборів – можна тільки здогадуватися. Принаймні на виборчих дільницях, певно, збиратиметься стільки людей, включаючи спостерігачів, що голосувальникам місця там може і не вистачити. Тому вибори –2002 з величезними чергами біля дільниць можуть здатися лише квіточками.